Уда (Чуна)
Річка Уда на мапі басейну Ангари
53°49′44″ пн. ш. 96°47′59″ сх. д. / 53.828888888889° пн. ш. 96.799722222222° сх. д. / 53.828888888889; 96.799722222222
Витік	Нижньоудинський район
• координати	53°49′44″ пн. ш. 96°47′59″ сх. д. / 53.82889° пн. ш. 96.79972° сх. д. / 53.82889; 96.79972
• висота, м	1700 м
Гирло	річка Тасєєва за 116 км від гирла (при злитті із р. Бірюсою) Богучанський район
• координати	57°43′17″ пн. ш. 95°25′15″ сх. д. / 57.72139° пн. ш. 95.42083° сх. д. / 57.72139; 95.42083
Басейн	Тасєєва → Ангара → Єнісей
Країни:	Росія: Іркутська область Красноярський край
Регіон	Красноярський край
Довжина	1203 км
Площа басейну:	56 800 км²
Середньорічний стік	300 м³/с (в гирлі)
Притоки:	Kosovkad, Katarmad і Chukshad
Медіафайли у Вікісховищі

У́да (рос. Уда) — річка в Іркутській області і Красноярському краї Росії, ліва складова Тасєєви у басейні Ангари.

Річка Уда витікає з гірського озера. При злитті з Бірюсою утворює річку Тасеєву.

За характером протікання Уда поділяється на Верхню (від витоку до селища Алигджер) і Нижню (від Алигджеру до гирла).

Нижче від селища Новочунського річка носить назву Чуна.

Верхів'я Уди є традиційним місцем проживання тофаларів.

Довжина річки — 1203 км, площа басейну — 56 800 км².

Показники витрат води у верхів'ї Уди становлять бл. 40 м³/с, після злиття з р. Кара-Бурень збільшується до 60-80 м³/с. У гирлі до 300 м³/с.

Для водного режиму Уди притаманні літні паводки і нетривалі весняні повені.

Живлення річки є переважно дощовим (63%), здійснюється також за рахунок ґрунтових вод (25%) і снігу (12%).^[1]

Спостереження за водним режимом річки Уди, яке проводилось протягом 21 року (1978–1999) на станції в селі Чунояр, розташованої за 168 км від гирла, впадіння її у Тасєєву.^[2] Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила 285,40 м³/с для водного басейну 51 600 км², що становить близько 86% від загальної площі басейну річки. За період спостереження встановлено, що річка розкривається в кінці квітня — травні, замерзає в кінці жовтня — листопаді. Для водного режиму характерні літні паводки і нетривала весняна повінь. Мінімальний середньомісячний стік за весь період спостереження становив 44,15 м³/с (у березні), що становить близько 6% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у травні місяці та становить — 744,42 м³/с.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 19,2 м³/с (у лютому 1979 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 1110,0 м³/с (у травні 1999 року).

Показники середньомісячної витрати води річки: Уда
за 21 рік спостереження 1978-1999 на станції: Чунояр (за 168 км від гирла), м³/с:

Джерело: Басейн Чуни — Станція: Чунояр, за 168 км від гирла

• Найдовші річки Росії

1. ↑ Водні маршрути: Річка Уда (рос.)
2. ↑ Басейн річки Уди — Станція: Чунояр

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Уда (притока Тасєєви)

• Річка Уда (Чуна) // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Річка Уда (Чуна) / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)

Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.