PROFILPELAJAR.COM

Трупіалець північний

Самець північного трупіальця

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Трупіалові (Icteridae)
Рід:	Трупіалець (Euphagus)
Вид:	Трупіалець північний

Біноміальна назва

Euphagus carolinus
(Muller, 1776)

Ареал виду Гніздування Зимування

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Turdus carolinus Müller, 1776
Scolecophagus carolinus (Müller, 1776)
Scolecophagus affinis Shufeldt, 1891
Euphagus affinis (Shufeldt, 1891)

Посилання

Вікісховище:	Euphagus carolinus
Віківиди:	Euphagus carolinus
EOL:	45511161
ITIS:	179091
МСОП:	22724329
NCBI:	84801

Трупіа́лець північний^[2] (Euphagus carolinus) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae). Мешкає в Північній Америці.

Опис

Довжина птахів становить 21-25 см, вага 46-80 г. Розмах крил становить 36 см, довжина крила 110,5-117,4 мм, довжина хвоста 85-94,5 мм, довжина дзьоба 19-21,9 мм, довжина цівки 29,5-33 мм.

Самці під час сезону розмноження мають повністю чорне забарвлення з легким зеленуватим відблиском, очі у них жовті, дзьоб і лапи чорні. Після осінньої линьки у самців кінчики пер набувають іржастого забарвлення, а над очима з'являються охристі "брови". Самиці мають темно-чорнувато-сіре забарвлення, відблиск в їх оперенні відсутній, очі у них темні, дзьоб сірий. Молоді птахи мають буре забарвлення, крила і хвіст у них більш темні, над очима світлі "брови", у молодих самців на тілі є кілька темних смуг^[3].

Підвиди

Виділяють два підвиди:^[4]

E. c. carolinus (Müller, PLS, 1776) — від північної Аляски і північного Юкона до Лабрадора і Нової Англії;
E. c. nigrans Burleigh & Peters, HS, 1948 — Ньюфаундленд, острови Мадлен і Нова Шотландія.

Поширення і екологія

Північні трупіальці гніздяться на Алясці, в Канаді і на північному сході Сполучених Штатів Америки. Взимку вони мігрують на південний схід США. Бродячі птахи спостерігалися в Гренландії, Мексиці і на Далекому Сході Росії (двічі на Чукотці у 1913 і 1989 роках і на Камчатці у 2014 році). Північні трупіальці живуть в тайзі та на торф'яних болотах (маскег). Взимку вони зустрічаються на болотах, в заболочених лісах і на краях водойм.

Північні трупіальці живляться комахами, зокрема бабками та їх личинками, дрібною рибою і насінням. Вони шукають їжу у вологому ґрунті і на мілководді, серед опалого листя і водної рослинності. Також взимку вони доповнюють свій раціон дрібними жолудями Quercus phellos, плодами і насінням сосни. Дуже рідко вони нападають на дрібних птахів. На міграції і на зимівлі вони утворюють великі зграї, іноді разом з іншими трупіалами. Найбільші зграї зимуючих північних трупіальців спостерігалися в нижній течії долини Міссісіпі, дещо менші — в регіоні Підмонту і на Атлантичних прибережних рівнинах^[en].

Північні трупіальці повертаються на північ досить рано, наприкінці зими. Осіння міграція у них триває довше, деякі птахи затримуються в місцях гніздування до грудня. Птахи гніздяться на берегах озер і боліт. Їхні гнізда мають чашоподібну форму, робляться з гілок, трави і лишайників, встелюються рослинним матеріалом, розміщуються в чагарниках або на деревах, часто над водою. В кладці від 3 до 6 синьо-зелених або світло-сірих яєць, поцяткованих коричневими плямами.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція північних трупіальців становить від 0,2 до 2 мільйонів птахів і скорочується на 4,61% на рік в Канаді та на 1,46% на рік в США. В період з 1966 по 2014 років популяція скоротилася на 89%. Причиною скорочення популяції північних трупіальців є знищення природного середовища — тайгових боліт

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Euphagus carolinus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 09 жовтня 2022
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Godfrey, W. Earl (1966). The Birds of Canada. Ottawa: National Museum of Canada. с. 358.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 жовтня 2022.

Джерела

Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
Martin, Stephen G. (2002). Poole, A.; Gill, F. (ред.). Brewer's Blackbird (Euphagus cyanocephalus). The Birds of North America Online. № 616. Philadelphia, PA: The Birds of North America, Inc.