PROFILPELAJAR.COM

«То, что я должен сказать»
«То, что я должен сказать»
Пісня Олександра Вертинського
Випущено	1917
Жанр	романс
Мова	російська
Композитор	Олександр Вертинський

То, что я должен сказать (укр. Те, що я повинен сказати) — романс Олександра Вертинського, написаний в кінці 1917 року. Вважається однією з найвідоміших російських антивоєнних пісень.
Нерідко романс називають за першими словами або рядком — Я не знаю зачем и кому это нужно....

Історія

Олександр Вертинський написав романс «Те, що я повинен сказати» відразу після Жовтневого перевороту, в кінці 1917 року. Текстовий та нотний варіанти пісні були опубліковані у московському видавництві «Прогресивні новини». В тексті йшлося про те, що пісню присвячено «Їхній світлій пам'яті».

Про те, кому присвячено цей романс не було єдиної думки. Так, Костянтин Паустовський, який відвідав в 1918 році концерт Вертинського у Києві, в своїх мемуарах відзначав: «Він співав про юнкерів, вбитих незадовго в селі Борщагівці, про юнаків, яких послали на вірну смерть проти небезпечної банди».

Також існує думка, що пісня присвячувалася юнкерам, які загинули в Москві під час Жовтневого збройного повстання 1917 року і похованих на московському Братському кладовищі.

З приводу цієї пісні, повної співчуття до ворогів більшовиків, Олександра Вертинського викликали до ЧК для пояснень. За легендою Вертинський тоді сказав: «Це ж просто пісня, і потім, ви ж не можете заборонити мені їх жаліти!». На це йому відповіли: «Треба буде, то й дихати заборонимо!».

Згодом Вертинський відправився гастролювати по південним містам колишньої Російської імперії. В Одесі з ним зустрівся білогвардієць генерал Яків Слащев. Він розповів Вертинському, наскільки популярною стала його пісня: «А з вашою пісньою… мої хлопчата йшли помирати! І ще невідомо, чи потрібно це було…».

У 1930-х роках Олександр Вертинський записав пісню в Німеччині, вона була видана на платівці фірмою «Парлафон».

Текст

Оригінал пісні російською мовою

Я не знаю зачем и кому это нужно
кто послал их на смерть недрожащей рукой
только так бесполезно, так зло и ненужно
опускали их в Вечный Покой

Равнодушные зрители молча кутались в шубы
и какая-то женщина с искаженным лицом
целовала покойника в посиневшие губы
и швырнула в священника обручальным кольцом

Забросали их елками, закидали их грязью
и пошли по домам под шумок толковать
что пора положить уже конец безобразию
что и так уже скоро мы все начнем голодать

И никто не додумался просто встать на колени
и сказать этим мальчикам что в бездарной стране
даже светлые подвиги это только ступени
в бесконечные пропасти к недоступной Весне

Я не знаю зачем и кому это нужно
кто послал их на смерть недрожащей рукой
только так бесполезно, так зло и ненужно
опустили их в Вечный Покой

Інші версії та виконання

Незважаючи на те, що пісня була написана у кінці 1917 року, вона зберігає актуальність. Так, під час Перебудови, романс виконав Борис Гребенщиков. Тоді пісня асоціювалася з Афганською війною. В 2005 році на рок-фестивалі в Чечні романс «Те, що я повинен сказати» виконала Діана Арбеніна. Цю пісню також виконували Валерій Ободзинський, Жанна Бічевська, Тетяна Довгополова та Павло Кашин, Надія Грицкевич, Олег Погудін. 20 лютого 2014 року Борис Гребенщиков виконав романс на Весняному концерті в Смоленську, присвятивши його померлим на Євромайдані людям: «Сьогодні дивний концерт. Весь час мене не залишає думка, що в цю саму хвилину, коли ми тут співаємо, у Києві, зовсім недалеко від нас, одні люди вбивають інших».