У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Ткаченко .
Олександр Прохорович Ткаченко (28 грудня 1912 , Тернівка — 13 грудня 1971 , Київ ) — Герой Радянського Союзу , в роки радянсько-німецької війни телефоніст роти зв'язку 835-го стрілецького полку 237-ї стрілецької дивізії 40-ї армії Воронезького фронту , червоноармієць .
Народився 28 грудня 1912 року в селі Тернівка Яковлевського району Бєлгородської області Росії в сім'ї селянина . Українець . Член КПРС з 1943 року. Закінчив п'ять класів. Працював на центральній телефонної станції у місті Харкові .
У жовтні 1941 року призваний до лав Червоної Армії . З цього ж часу в боях радянсько-німецької війни . Воював на Воронезькому і інших фронтах.
У ніч на 24 вересня 1943 року червоноармієць О. П. Ткаченко разом з розвідниками переправився через Дніпро в районі села Гребені Кагарлицького району Київської області , брав участь у відбитті контратак ворога на захопленому плацдармі . Проклав кабельну лінію, встановив зв'язок з командиром полку .
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року за мужність і героїзм , проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму на його правому березі червоноармійцеві Олександру Прохоровичу Ткаченку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2012).
Могила Олександра Ткаченко У 1945 році закінчив курси молодших лейтенантів і був звільнений у запас. Жив у Києві . Працював електромонтером Будинку науково-технічної пропаганди. Помер 13 грудня 1971 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі .
Нагороджений орденом Леніна, медалями .
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
Подвиги во имя Отчизны. — 2-е изд.,- Харьков: «Прапор», 1985.
