Тихий Володимир Вікторович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Тихий .
Володимир Вікторович Тихий (25 лютого 1970 , Червоноград , Львівська область , УРСР ) — український кінорежисер , сценарист та продюсер документальних та ігрових фільмів.[ 1] [ 2]
Один з творців кіномистецьких проєктів: «Мудаки. Арабески» , «Україно, Goodbye!» та «Вавилон'13» . Серед найвідоміших документальних повнометражних фільмів режисера — «Євромайдан. Чорновий монтаж» (2014), «Сильніше, ніж зброя» (2014) та «Бранці» (2016), серед найвідоміших ігрових повнометражних фільмів режисера — «Зелена кофта» (2013) та «Брама» (2017).
Член Національної Спілки кінематографістів України [ 3]
Народився 25 лютого 1970 року у Червонограді Львівської області . Після закінчення школи Володимир вступив у 1987 році в Червоноградський гірничий технікум. У 1989 — 1991 роках служив у радянській армії у морській авіації, був дислокований в Білорусі.[ 4]
Згодом, у 1992 році, вступив до Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого на режисерський факультет. Завершив навчання в 1997 році. Працював на телестудіях «Студія 1+1» , «Данаприс-фільм» , був режисером, досить відомої на той час, передачі «СВ-шоу» з Вєркою Сєрдючкою.[ 5]
Свою кар'єру розпочав як режисер телефільмів та телесеріалів. Згодом змінив фокус на документалістику і, врешті-решт, остаточно перейшов до зйомок повнометражних художніх фільмів. У більшості стрічок є режисером та сценаристом власних фільмів. Винятком є фільм «Сьомий маршрут» (1997), де Тихий виступив лише як співавтор сценарію.[ 6]
Один з творців кіномистецьких проєктів «Мудаки. Арабески» , «Україно, Goodbye!» та «Вавилон'13» . У 2018 році за цикл історико-документальних фільмів про Революцію гідності став одним з переможців Національної премії України імені Тараса Шевченка .[ 7]
У 1996[уточнити році одружився з однокурсницею Юлією Шашковою. Подружжя має двох дітей: доньку Аню (1996 р. н.) та сина Тимофія (2002 р. н.).[ 4]
Виступав на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова .[ 8] [ 9]
Серед доробку Володимира Тихого є наступні стрічки:[ 10] [ 11] [ 12] [ 5]
Телефільми Телесеріали 2003—2004: 12-серійний серіал «Весела компанія» (рос. "Веселая компания" ), режисер-постановник
2005—2005: 8-серійний серіал «Навіжена» (рос. "Сумасбродка" ), режисер-постановник Короткометражні фільми 1992: "Андерграунд ", 5 хв., сценарист і режисер-постановник
1995: «Сокирра» , 10 хв., сценарист і режисер-постановник
1995: «Федір Достоєвський» , ? хв., сценарист і режисер-постановник
1996: «Дах» , 6 хв., сценарист і режисер-постановник
1996: «Русолонька» , 27 хв., сценарист і режисер-постановник
2009: Проєкт «Мудаки. Арабески» : «По дорозі» (також відомий як «Та це ж гімно!») , 5 хв., режисер
2009: Проєкт «Мудаки. Арабески»: «Пам'яті Пітера» , 4 хв., режисер
2009: Проєкт «Мудаки. Арабески»: «Рекреації» (також відомий як «Рано-вранці») , 8 хв., режисер
2010: Проєкт «Мудаки. Арабески»: «Свєта» , 7 хв., режисер
2010: Проєкт «Мудаки. Арабески»: «Інтро» , 8 хв., режисер
2012: Проєкт «Україно, Goodbye!» : «Гамбурґ» , 6 хв., режисер
2012: Проєкт «Україно, Goodbye!» : «Янгол смерті» , 21 хв., режисер
2015: «Дідочок» , 9 хв., сценарист і режисер Документальні фільми 2013: Документальний цикл історико-документальних фільмів «Вавилон'13» , спів-режисер
2016: Документальний повнометражний фільм «Бранці» , режисер Повнометражні фільми 2000: «Мийники автомобілів» (рос. «Мойщики автомобилей» ), повнометражний художній фільм, драма, сценарист та режисер.
2013: «Зелена кофта» , повнометражний художній фільм, трилер, режисер
2017: «Брама» , повнометражний художній фільм, фантастика, режисер.
2019: «Наші Котики» , повнометражний художній фільм, комедія, режисер.
↑ Каталог Київського Міжнародного кінофестивалю «Молодість». Київ, 2000. — С.67;
↑ а б Тихий Володимир Вікторович // Комітет з національної премії України імені Тараса Шевченка, 2018↑ Національна спілка кінематографістів України . www.ukrkino.com.ua . Архів оригіналу за 15 січня 2017. Процитовано 22 грудня 2021 .↑ а б Володимир Тихий замість жінки свариться з папугою [Архівовано 29 липня 2018 у Wayback Machine .] // Gazeta.ua, 9 січня 2008↑ а б О. В. Безручко. Кінопедагогічна діяльність М. Г. Іллєнка // Культура і сучасність. — 2013. — № 1. — С. 126—131
↑ Володимир Тихий [Архівовано 29 липня 2018 у Wayback Machine .] // Енциклопедія «кіно-кола», 2008↑ а б Указ Президента України від 7 березня 2018 року № 60/2018 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
↑ Чим більше ми підтримуємо Олега Сенцова, тим більше виборюємо незалежність України, — Тихий [Архівовано 1 серпня 2018 у Wayback Machine .] // Громадське радіо , 23.05.2018↑ Активісти під офісом Медведчука вимагали дій для звільнення політв'язнів [Архівовано 1 серпня 2018 у Wayback Machine .] // Радіо Свобода , 01.08.2018↑ Володимир Тихий на сайті проєкту «Україно, Goodbye!» , 2011↑ Володимир Тихий // Сценарна майстерня, 2018↑ Мийники автомобілів [Архівовано 11 січня 2018 у Wayback Machine .] — Енциклопедія «Кіно-коло»
