PROFILPELAJAR.COM

Тимчасовий уряд Демократичної Федеративної Югославії
Тимчасовий уряд Демократичної Федеративної Югославії
Рада міністрів Югославії
Дата формування	7 березня 1945
Дата розпуску	29 листопада 1945
Люди та організації
Король Югославії	Петро ІІ
Голова Ради міністрів	Броз Тіто
Історія
Попередній	Югославський уряд у вигнанні; Національний комітет визволення Югославії
Наступний	Федеративна Народна Республіка Югославія

Тимчасовий уряд Демократичної Федеративної Югославії (сербохорв. Привремена влада Демократске Федеративне Југославије / Privremena vlada Demokratske Federativne Jugoslavije) — тимчасовий коаліційний уряд Демократичної Федеративної Югославії, утворений діячами Національного комітету визволення Югославії та королівського уряду Югославії у вигнанні 7 березня 1945 року. Подав у відставку 1 грудня 1945 року після виборів до Установчої скупщини, але одержав від неї доручення працювати до 31 січня 1946 року.

Головою уряду був Верховний головнокомандувач Народно-визвольної армії Югославії та Генеральний секретар Комуністичної партії Югославії Йосип Броз Тіто.

Історія

У дану мить ці наші зусилля спрямовані в одному напрямку, а саме 1) згуртувати всіх патріотично налаштованих і чесних одинаків, щоб наша боротьба з загарбниками була якомога успішнішою; 2) збудувати між народами Югославії братерство і єдність, яких не існувало до війни і через відсутність яких наша країна була доведена до катастрофи; 3) забезпечити умови для створення єдиної держави, в якій усі народи Югославії почуватимуться щасливими, а це і є у прямому сенсі демократична, федеративна Югославія.
— Лист Йосипа Тіто Черчиллю^[1]

Оригінальний текст (сербо-хорв.)

U ovom trenutku su ovi naši napori usmereni u jednom pravcu, a to je 1) okupiti sve rodoljubive i čestite pojedince, kako bi naša borba protiv osvajača bila što uspešnija; 2) izgraditi među narodima Jugoslavije bratstvo i jedinstvo koje nije postojalo pre rata i zbog čijeg je odsustva naša zemlja dovedena do katastrofe; 3) obezbediti uslove za ustrojstvo jedne države u kojoj će se svi narodi Jugoslasije osećati srećnim, a to je u pravom smislu demokratska, federativna Jugoslavija.

Ідею створення післявоєнного перехідного уряду висували керівник югославських комуністів Йосип Броз Тіто і прем'єр-міністр югославського уряду у вигнанні Іван Шубашич, який до війни був керівником Бановини Хорватії.

Міжнародна ситуація та тиск Великої Британії разом з СРСР схилила Тіто до компромісу і заміни радикалізму на «реальну політику», через що він прийняв меморандум британського уряду, переданий Черчиллем у серпні 1944 року, де серед іншого вимагалося не запроваджувати у країні комунізму.^[2]

У червні 1944 року відбулося підписання Виської угоди про об'єднання зусиль монархістів і комуністів. 20 жовтня 1944 року Тіто і Шубашич зустрілися у Вршаці. З 21 до 28 вересня 1944 року Тіто здійснив візит у Москву, де його прийняв Йосип Сталін, обговоривши питання про об'єднання всіх антифашистських сил. Цьому посприяла і Московська конференція. 1 листопада 1944 за підтримки Вінстона Черчилля і Сталіна Тіто уклав з монархістами Белградську угоду про перехідний уряд.

Нові контакти відбулися в грудні 1944 року, коли Белградську угоду доповнили певними гарантіями діяльності політичних партій і ратифікації законодавчих актів АВНВЮ майбутніми Установчими зборами. Король Петро ІІ був незадоволений Белградською угодою, функції якої за угодами Тіто-Шубашича від 1944 року виконувала регентська рада у складі трьох членів.

Після закінчення Ялтинської конференції 16 лютого 1945 року уряд Шубашича прибув до Белграда. Після численних переговорів і вмовлянь 2 березня король Петро нарешті призначив регентами Срджана Будисавлєвича, Анте Мандича і Душана Сернеца. За угодою, через три дні королівський еміграційний уряд і Національний комітет визволення Югославії (НКВЮ) пішли у відставку.

Новий уряд сформовано 7 березня 1945 року, а 9 березня він ухвалив Декларацію, яку його голова маршал Тіто того ж вечора зачитав на Радіо Белград.

Після підпалів редакцій газети «Демократія» по містах Югославії виникли перші розбіжності між людьми з команди Шубашича та представниками НКВЮ. Першим, хто пішов у відставку з тимчасового уряду ДФЮ був заступник голови Мілан Грол, який пояснив це недотриманням принципів демократії та свободи слова. Представники Шубашича зокрема наголошували на негативній ролі таємної поліції ОЗНА та її засиллі в державі.

Після Грола з уряду того самого дня пішов міністр без портфеля доктор Юрай Шутей. У жовтні 1945 року під приводом відсутності вільного демократичного слова та наявності комуністичної диктатури в країні подав у відставку з посади міністра закордонних справ і сам Іван Шубашич.

Відтоді Тимчасовий уряд ДФЮ працював без представників сторони Шубашича, проіснувавши до 11 листопада 1945 року, коли відбулися вибори до Установчої скупщини.

З проголошенням 29 листопада 1945 року Федеративної Народної Республіки Югославія Тимчасовий уряд ДФЮ продовжив роботу як Рада міністрів ФНРЮ до ухвалення Конституції та, відповідно, формування нового уряду ФНРЮ.^[3]

Склад уряду

	Посада	Строк	Партійність	Примітки
Йосип Броз Тіто	Прем'єр-міністр Міністр оборони	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше голова НКВЮ.
Мілан Грол	Заступник прем'єр-міністра	7 березня — 24 серпня 1945	Демократична партія	Раніше член югославського уряду у вигнанні. Звільнився 18 серпня 1945
Едвард Кардель	Заступник прем'єр-міністра	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше член НКВЮ.
Іван Шубашич	Міністр закордонних справ	7 березня — 8 жовтня 1945	Хорватська селянська партія	Раніше голова уряду у вигнанні. Звільнився 8 жовтня 1945
Йосип Смодлака	Міністр без портфеля	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше член НКВЮ.
Юрай Шутей	Міністр без портфеля	7 березня 1945 —	Хорватська селянська партія	Раніше член югославського уряду у вигнанні. Звільнився 18 серпня 1945
Сретен Жуйович	Міністр фінансів	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше член НКВЮ.
Драго Марушич	Міністр пошти, телеграфу і телефонів	7 березня 1945 —	Словенська народна партія	Раніше член югославського уряду у вигнанні.
Фране Фрол	Міністр юстиції	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше член НКВЮ.
Влада Зечевич	Міністр внутрішніх справ	7 березня 1945 –	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше член НКВЮ.
Тодор Вуясинович	Міністр транспорту	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше член НКВЮ.
Андрія Хебранґ	Міністр промисловості	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше член НКВЮ.
Нікола Петрович	Міністр торгівлі та постачання	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше член НКВЮ.
Владислав Рибникар	Міністр освіти	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше член НКВЮ.
Сава Косанович	Міністр інформації	7 березня 1945 —		Раніше член югославського уряду у вигнанні.
Златан Сремец	Міністр охорони здоров'я	7 березня 1945 —		Раніше член НКВЮ.
Бане Андреєв	Міністр гірництва	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії
Васо Чубрилович	Міністр сільського господарства	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії
Сулейман Филипович	Міністр лісівництва	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше член НКВЮ.
Антон Кржишник	Міністр соціальної політики	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше член НКВЮ.
Сретен Вукосавлєвич	Міністр колонізації	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії
Раде Прибичевич	Міністр будівництва	7 березня — 24 квітня 1945	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше член НКВЮ.
Стеван Зечевич	Міністр будівництва	24 квітня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії
Яша Проданович	Міністр у справах Сербії	7 березня — 9 квітня 1945	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії
Павле Грегорич	Міністр у справах Хорватії	7 березня — 14 квітня 1945	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії
Родолюб Чолакович	Міністр у справах Боснії та Герцеговини	7 березня 1945 —	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії
Мілован Джилас	Міністр у справах Чорногорії	7 березня 1945 –	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії
Емануел Чучков	Міністр у справах Македонії	7 березня 1945 –	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше член НКВЮ.
Едвард Коцбек	Міністр у справах Словенії	7 березня 1945 –	Єдиний народно-визвольний фронт Югославії	Раніше член НКВЮ.

Примітки

↑ Nikola Milovanović. Slom
↑ Branko Petranović: Srpski narod u ustanku
↑ ПРЕДСЕДНИШТВО ВЛАДЕ ФНРЈ [Архівовано 2017-07-19 у Wayback Machine.], Листа фондова из периода након 1945. године, Архив Југославије

Література

Dimić, Ljubodrag (2011). Yugoslav-Soviet Relations: The View of the Western Diplomats (1944-1946). The Balkans in the Cold War: Balkan Federations, Cominform, Yugoslav-Soviet Conflict. Beograd: Institute for Balkan Studies. с. 109—140. ISBN 9788671790734.
Petranović, Branko (1981). Istorija Jugoslavije 1918–1978 (сербо-хорв.) (вид. 2). Belgrade: Nolit.
Šepić, Dragovan (1983). Vlada Ivana Šubašića (сербо-хорв.). Zagreb: Globus. Процитовано 25 листопада 2013.