Тета-тау-парадокс — парадокс фізики елементарних частинок, що наочно демонструє порушення закону збереження просторової парності при слабкій взаємодії. У 1954—1956 роках виявлено, що два дивні мезони ${\displaystyle \Theta ^{+}}$ і ${\displaystyle \tau ^{+}}$ мають різні схеми розпаду: ${\displaystyle \Theta ^{+}\rightarrow \pi ^{+}+\pi ^{0}}$, ${\displaystyle \tau ^{+}\rightarrow \pi ^{+}+\pi ^{+}+\pi ^{-}}$ та однакові інші властивості. Просторова парність ${\displaystyle \eta (\Theta ^{+})=+1}$, а ${\displaystyle \eta (\tau ^{+})=-1}$^[1].

Для розв'язання тета-тау-парадоксу Лі та Янг 1956 року висловили гіпотезу про незбереження просторової парності в процесах, обумовлених слабкою взаємодією. Тоді мезони ${\displaystyle \Theta ^{+}}$ і ${\displaystyle \tau ^{+}}$ можна вважати однією часткою — каоном ${\displaystyle K^{+}}$ з від'ємною парністю ${\displaystyle \eta (K^{+})=-1}$. Заряджений каон розпадається двома каналами — зі збереженням і без збереження просторової парності.