Тера Росса

Тера Росса
Зображення
CMNS: Тера Росса у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Тера Росса (італ. terra rossa, «червона земля»; лат. Terrae rossae) — червоноколірні утворення, які складаються з гідрослюд, гетиту і гематиту, рідко — з домішкою або перевагою каолініту, гібситу та беміту.

Terra rossa — вапнякова червона глина — тип ґрунту яскраво-червоного кольору із нейтральним рН, який часто зустрічається в Середземноморському регіоні. Незважаючи на низький вміст гумусу, він відносно родючий, якщо є достатнє водопостачання.

Етимологія

Син. — червона земля, червоноземи. Від італ. — «терра» — земля, «росса» — червона.

Утворення і поширення

Утворюється за рахунок нерозчинного залишку вапняків і пилу, що переноситься вітром в умовах посушливого або змінно-вологого тропічного і субтропічного клімату. Накопичується у вигляді плаща на дні карстових лійок. Цей тип ґрунту зазвичай зустрічається у вигляді несуцільного шару товщиною від кількох сантиметрів до кількох метрів, який покриває вапнякову та доломітову основу в карстових регіонах. Високий внутрішній дренаж і нейтральний pH terra rossa є результатом карстової природи підстилаючого вапняку та доломіту.

Тера Росса має частково елювіальне походження. Розповсюджені в прибережних р-нах Середземного моря, Східній Африці та інш.

Ґрунтоутворювальні процеси, відповідальні за Тера Росса, здебільшого відбувалися в неогені максимум 15 мільйонів років тому і складалися переважно з вимивання карбонатів, що містяться у вихідній породі, з одночасним накопиченням глинистих мінералів і оксидів заліза. До останнього також відноситься гематит, який дав початок червоного кольору. Припускають, що Тера Росса виникають з рендзинів протягом дуже тривалого періоду ґрунтоутворення.

Мінералогічні та хімічні аналізи утворення Тера Росса в середземноморському регіоні показують надходження червоного мінерального пилу з регіонів Сахари та Сахеля, яке відбулося між 12 000 і 25 000 років тому.[1][2]

Гіпотези щодо походження

Протягом останніх десятиліть геологи, геоморфологи та ґрунтознавці активно обговорювали походження terra rossa, її вихідного матеріалу та його зв'язок із підстилаючими вапняками та доломітами.[3]

  • Одна група вчених стверджує, що terra rossa, ймовірно, виникла внаслідок розчинення підстилаючих карбонатних порід і концентрації нерозчинного осаду та кремні в ньому як вихідного матеріалу для terra rossa.[4][5]
  • Інша група вчених стверджує, що terra rossa не може бути утворена виключно з нерозчинних залишків підстилаючого вапняку та доломіту. Натомість вони припускають, що terra rossa має полігенетичне походження і що, залежно від їхнього географічного розташування, їхній вихідний матеріал, який був змінений педогенезом, містить екзотичні відкладення вулканічного попелу; невапнякові і недоломітові; і еолові джерела.[6]
  • Остання група вчених стверджує, що terra rossa утворилася в результаті процесів метасоматичної заміни.[7]

Наукова класифікація

Класифікація Terra Rossa змінюється залежно від використовуваної системи: Міжнародна класифікація ґрунтів World Reference Base for Soil Resources (WRB) відносить її до Chromic Luvisols або Chromic Cambisols (тобто кольорові Luvisols і Cambisols), тоді як у німецькому ґрунтознавстві вони згруповані разом із типом ґрунту Terra fusca належить до класу Terrae calcis. Клас Terrae calcis разом з, наприклад, буроземами, чорноземами і так далі, відноситься до відділу наземних грунтів.

Послідовність горизонту Ah/Tu/cC.

Ah: мінеральний верхній шар ґрунту з невеликою кількістю гумусу (максимум 10 відсотків).

Tu: Карбонатні породи (вапняк або доломіт) розчинилися в дощовій або ґрунтовій воді, а домішки, що містяться в них, глинисті мінерали, залишаються позаду і з вмістом не менше 65 відсотків за масою утворюють основний компонент цього горизонту. Він має коричнево-червоний колір, що зумовлено збагаченням гематиту (до > 5 відсотків).

cC: злегка вивітрена карбонатна порода (вапняк або доломіт) з принаймні 75 відсотками карбонату за масою.

Використання

Terra rossa — родючий ґрунт, який висихає на поверхні влітку, але через свою товщину (>1 м) він достатньо глибокий, щоб зберігати достатньо води навіть у посуху. Тому він добре підходить для сільського господарства через велику кількість глини.

Добрі дренажні характеристики обумовлюють придатність ґрунту для виробництва вина. Серед інших виноробних регіонів він зустрічається в Ла-Манча в Іспанії та в районах вирощування Кунаварра, Флерьє, Враттонбуллі та долині Баросса в Австралії.

Див. також

Література

Примітки

  1. ↑ African Dust Caused Red Soil in Southern Europe. In: The Eggs, EGU Newsletter. Nr. 33, S. 15 (archive.org).
  2. ↑ Muhs et al.: The role of African dust in the formation of Quaternary soils on Mallorca, Spain and implications for the genesis of Red Mediterranean soils. Quaternary Science Reviews. Volume 29, Issues 19-20, September 2010, S. 2518—2543.
  3. ↑ Yaalon, D.H., 1997. Soils in the Mediterranean region: what makes them different? Catena, 28, 157—169.
  4. ↑ Ji, H., Wang, S., Ouyang, Z., Zhang, S., Sun, C., Liu, X., Zhou, D., 2004a. Geochemistry of red residua underlying dolomites in karst terrains of Yunnan-Guizhou Plateau I. The formation of the Pingba profile. Chemical Geology, 203, 1–27.
  5. ↑ Ji, H., Wang, S., Ouyang, Z., Zhang, S., Sun, C., Liu, X., Zhou, D., 2004b. Geochemistry of red residua underlying dolomites in karst terrains of Yunnan-Guizhou Plateau II. The mobility of rare earth elements during weathering. Chemical Geology, 203, 29–50.
  6. ↑ Sandler, A., Meunier, A., Velde, B., 2015. Mineralogical and chemical variability of mountain red/brown Mediterranean soils. Geoderma, 239—240, 156—167.
  7. ↑ Lucke, B., Kemnitz, H., Baümler, R., Schmidt, M., 2014. Red Mediterranean soils in Jordan: new insights in their origin, genesis, and role as environmental archives. Catena, 112, 4–24.

Інтернет-ресурси

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тера Росса