Тара Тара у Новосибірській області 56°51′15″ пн. ш. 79°27′54″ сх. д. / 56.854166666667° пн. ш. 79.465° сх. д. / 56.854166666667; 79.465 Витік Сєверний район Новосибірської області, Росія (Васюганське болото) • координати 56°51′15″ пн. ш. 79°27′54″ сх. д. / 56.854166666667° пн. ш. 79.465° сх. д. / 56.854166666667; 79.465 Гирло с. Усть-Тара, Тарський район Омської області (права притока Іртиша) • координати 56°41′30″ пн. ш. 74°36′29″ сх. д. / 56.691593° пн. ш. 74.608061° сх. д. / 56.691593; 74.608061 Басейн Іртиш→Об→Карське море→Північний Льодовитий океан Країни:  Росія Прирічкові країни: Росія: Новосибірська область, Омська область Регіон Новосибірська область Омська область Довжина 806 км Площа басейну: 18 300 км² Середньорічний стік 42 м³/с (108 км від гирла) Притоки: Іча (пр.), Майзас (пр.), Чека (пр.), Верхня Тунгуска (пр.), Нижня Тунгуска (пр.), Бергамак (пр.)  Медіафайли у Вікісховищі

Дані вимірювання стоку (м³/с) січень: 11,58 лютий: 10,51 березень: 10,02 квітень: 65,38 травень: 164,48 червень: 97,75 липень: 36,24 серпень: 25,07 вересень: 21,79 жовтень: 24,67 листопад: 23,87 грудень: 14,12 с. Муромцево (108 км від гирла), 1936–1999

Та́ра — річка в Росії, права притока Іртиша (басейн Обі), тече у Новосибірській та Омській областях.

Тара починається у Васюганських болотах на території Сєверного району Новосибірської області неподалік від кордону з Томською областю. Тече у слабко розвиненій долині у переважно західному напрямку, подекуди відхиляючись до півдня. Річка має рівнинний характер на всьому протязі, русло дуже звивисте. Незадовго до гирла повертає на північний захід і протягом 25–30 км тече удовж основного русла Іртиша. Впадає в Іртиш біля села Усть-Тара Тарського району Омської області.

Довжина річки 806 км, площа басейну 18 300 км². Середньорічний стік, виміряний за 108 км від гирла, біля села Муромцево, становить 42 м³/с (за результатами вимірянь у 1936–1999 роках). Багаторічний мінімум стоку спостерігається у березні (10 м³/с), максимум — у травні (165 м³/с). За період спостережень абсолютний мінімум місячного стоку (4,56 м³/с) спостерігався у вересні 1940 року, абсолютний максимум — у червні 1941 (400 м³/с).

Живлення мішане з переважанням снігового. Замерзає наприкінці жовтня — у листопаді, скресає у другій половині квітня — першій половині травня. Під час особливо суворих зим на перекатах повністю перемерзає. Повінь з квітня до червня.

Більшість приток впадає у Тару справа. Найбільші з них — Іча, Майзас, Чека, Верхня Тунгуска, Нижня Тунгуска, Бергамак.

Річка судноплавна на 365 км від гирла^[1] (до села Киштовка), а під час повені і вище.

Населені пункти на річці: Біаза, Межовка, Верх-Тарка, Киштовка, Залівіно, Мала Скірла (Новосибірська область), Низове, Ушаково, Муромцево, Лісіно, Бергамак, Окунево, біля гирла — Усть-Тара (Омська область). Місто Тара (центр Тарського району), попри свою назву, розташоване не на Тарі, а на лівому березі Іртиша за 30 км нижче по течії від гирла Тари.

Річка тече територією Сєверного та Киштовського районів Новосибірської області і Муромцевського та Тарського районів Омської області; на невеликому відрізку по ній проходить кордон між двома областями.

• Велика радянська енциклопедія: Тара (рос.)
• R-ArcticNET, дані виміряння стоку: Мало-Красноярське, [http://www.r-arcticnet.sr.unh.edu/v4.0/ViewPoint.pl?View=ALL&Unit=ms&Point=7030 Муромцево (англ.)