PROFILPELAJAR.COM

Поліна Мусіївна Табачникова-Нятко
Поліна Мусіївна Табачникова-Нятко
Ім'я при народженні	Поліна Мусіївна Омельченко
Інші імена	Поліна Нятко
Народилася	8 (21) жовтня 1900; Карабачин, Київська губернія, Російська імперія, тепер Брусилівський район, Житомирська область, Україна
Померла	12 жовтня 1994 (93 роки); Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українка
Громадянство	СРСР→ Україна
Діяльність	акторка, режисер
Alma mater	Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
Партія	КПРС
Чоловік	Ісай Табачников
Брати / сестри	Данилевич Віра Мусіївна
IMDb	ID 0638470
	Нагороди та премії
	Висловлювання у Вікіцитатах

Полі́на Мусі́ївна Омельченко, в шлюбі Таба́чникова-Нятко́ (8 (21) жовтня 1900(19001021), с. Карабачин — 12 жовтня 1994, м. Київ) — українська радянська акторка, режисерка і театральна педагог. Двічі лауреатка Державної премії СРСР (1948, 1951). Народна артистка УРСР (1951).

Життєпис

Народилася Поліна Омельченко (Нятко — акторський псевдонім) 8 (21 жовтня) 1900 року в селі Карабачині (нині Брусилівського району Житомирської області. З дитячих років захоплювалася поезією, особливо любила читати твори Тараса Шевченка. 1916 року вступила до театральної школи Миколи Лисенка у Києві, яку закінчила 1918 року. Її першими вчителями були Марія Старицька, Іван Мар'яненко. Брала участь в студійних заняттях в малому театрі ім. Івана Франка.

У період 1918—1920 роки працювала у «Молодому театрі»^[1]. У 1920—1921 — у «Центростудії» (м. Київ), у 1921—1922 — у Київському шостому районному театрі ім. Лесі Українки, в 1923—1924 — у театрі «Березіль», театрах Одеси (зокрема — в пересувному робітничо-селянському театрі), Дніпропетровська, Донецька, з 1940-го — постійно у Київському українському драматичному театрі ім. Івана Франка.

З 1921 року викладала у драматичних студіях при різних театрах, з 1940 по 1960-і — у Київському інституті театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого. Серед учнів: Ольга Кусенко, Ада Роговцева, Еліна Бистрицька, Юрій Тимошенко, Юхим Березін, Олександр Кузьменко.

Жила в Києві. Померла на 94-му році життя 12 жовтня 1994 року. Похована разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′3.43″ пн. ш. 30°30′3.16″ сх. д. / 50.4176194° пн. ш. 30.5008778° сх. д. / 50.4176194; 30.5008778).

Родина

Була одружена з філософом, літературознавцем Ісаєм Табачниковим (1904—1983), виховали доньку. Сестра акторки Віри Данилевич.

Творчість

За роки театральної діяльності Поліна Нятко виконала багато ролей, що увійшли в золотий фонд української радянської культури. Створені акторкою образи: Беатріче^[en] у комедії «Багато галасу з нічого» Шекспіра, Мавки в «Лісовій пісні» Лесі Українки, Катерини в п'єсі «В степах України», Марії Смереки в «Макарі Діброві», Аги Щуки в «Калиновій рощі» Олександра Корнійчука.

Окрім театру, Поліна Нятко активно працювала й у кіно, на радіо та телебаченні. Примітний внесок Нятко у справі популяризації творчої спадщини Тараса Шевченка, художнім читанням поезій якого вона віддала понад шість десятиліть.

Ролі в поемі «Гайдамаки» (театр «Березіль»), у кінофільмах «Коліївщина» і «Прометей» за творами Тараса Шевченка.

Також знялася в ряді кінокартин: «Позбавлені дня» («Без сонця») (1927, ВУФКУ), «Шельменко-денщик» (1957), «Поема про море» (1958), «Роки дівочі» (1961), «Зелена гілка травня» (1961), «Дипломати мимоволі» (1978), «Смужка нескошених диких квітів» (1979) та ін.

Творчий доробок

Ролі у театрі

1920 — Матюша в «Суєті» І. Карпенка-Карого.
1920 — Альошка в «На дні» Максима Горького.
1921, 1924, 1928-1930 — Мавка в «Лісовій пісні» Л. Українки.
1921 — Аврелія в «Адвокат Мартіян» Л. Українки.
1922 — Юдіфь в «Урієль Акоста» К. Гуцкова.
1923 — Леді Макдуф в «Магбеті» В. Шекспіра.
1923 — Мабель Сміт в «Джиммі Хіггінс» Е. Сінклера.
1924 — Оксана в «Гайдамаках» Т. Шевченко.
1925, 1930 — Мірандоліна в «Господині заїзду» К. Гольдоні.
1925 — Лизька в «97» М. Куліша.
1926 — Камеристка Рірет в «Полум'ярі» А. Луначарського.
1926 — Гледі в «Композиторі Неїль» Д. Кауфмана і Ю. Бейля.
1926 — Геська в «Моралі пані Дульської» Г. Запольської.
1926 — Студистка Проня в «Коронному злодії» Г. Бергстедта.
1926 — Варя — «Мандат» М. Ердмана.
1926 — Авантюристка Орнелла в «Чуді святого Йоргена» Г. Бергстедта.
1926 — Студістка Єфрозія — «За двома зайцями» М. Старицького.
1928 — Ріта — «Любов і дим» І. Дніпровського.
1928 — Анархістка Фенька «Республіка на колесах» («Бузанівська республіка») Я. Мамонтова.
1928 — Марусечка в «Заході» І. Бабеля.
1928 — Таня в «Яблуневому полоні» І. Дніпровського.
1928 — Рина в «Мині Мазайло» М. Куліша.
1928 — Марина Мнішек в «Митька на царстві» К. Ліпськерова.
1929 — Дора Бриліант в «Напередодні» С. Бондарчука.
1929 — Оксана Небаба в «Диктатурі» І. Микитенка.
1930 — Котька в «Кадрах» І. Микитенка.
1930 — Лола в «Невідомих солдатах» Л. Первомайського.
1932 — Панночка в «Абатах та вільможах» Ф. Вальтера.
1932 — Рива в «Містечко Ладеню» Л. Первомайського.
1932 — Бетонярка Маша Шепіга в «Дівчата нашої країни» І. Микитенка.
1932 — Пані Зося в «Сава Чалий» М. Старицького.
1933 — Беатріче в «Слузі двом панам» К. Гольдоні.
1933 — Катаріна в «Приборканні непокірної» В. Шекспіра.
1933 — Марія Антонівна в «Ревізорі» М. Гоголя
1933 — Улька в «Бастілії Божої матері» І. Микитенка.
1933, 1941 — Беатріче в «Слуга двом панам» К. Гольдоні.
1938 — Катерина в «Грозі» О. Островського.
1938 — Наташа в «Суєті» І. Карпенка-Карого.
1939 — Лариса в «Безприданниці» О. Островського.
1940 — Катерина Бунчук в «Степах України» О. Корнійчука.
1941 — Варвара в «Страшному суді» В. Шкваркіна.
1943 — Шура в «Російських людях» К. Симонова.
1943 — Варка в «Безталанної» І. Карпенка-Карого.
1944 — Марина Гордієнко в «Приїздіть у Дзвонкове» О. Корнійчука.
1947 — Стара негритянка в «Глибоких коріннях» Д. Гоу та А. Юссо.
1948 — Кручиніна в «Без вини винні» О. Островського.
1948 — Гурмижська в «Лісі» О. Островського.
1948 — Марія Смерека в «Макарі Діброві» О. Корнійчука.
1948 — Міссіс Даджен в «Учні диявола» Б. Шоу.
1949 — Христина Падера в «Змові приречених» М. Вірти.
1949 — Олександра Олексіївна в «Професорі Буйко» Я. Баша.
1949 — Марія в «Дванадцятій ночі» В. Шекспіра.
1950 — Ага Щука в «Калиновому гаї» О. Корнійчука.
1950 — Федора — «Завтра вранці» О. Ільченка.
1951 — Дунька в «Любові Яровій» К. Треньова.
1952 — Пошльопкіна в «Ревізорі» М. Гоголя.
1952 — Меланія в «Єгорі Буличьові» М. Горького.
1952 — Тітка Настя в «Дніпрових зорях» Я. Баша.
1953 — Діана (Домаха) — «Не називаючи прізвищ» В. Минка.
1955 — Парторг колгоспу Одарка Іванівна — «Мовчати заборонено» В. Минка.
1956 — Карпухіна — «Дядечків сон» Ф. Достоєвського.
1957 — Баба Мамаїха в «Думі про Британку» Ю. Яновського.
1958 — Гордиля в «Лихій долі» М. Старицького.
1958 — Хівря — «На хуторі біля Диканьки» В. Минка.
1959 — Ганна Петрівна — «Не судилось» М. Старицького.
1960 — Горпина Іванівна в «Дівачій долі» Л. Дмитерка.
1961 — Леді Патерсон в «Острові Афродіти» А. Парніса.
1962 — Марія Крюкова в «Грі без правил» Л. Шайніна.
1962 — Мадам Журден в «Міщанині — шляхтичі» Б. Мольєра.

Фільмографія

1927 — Позбавлені дня («Без сонця») — Мілка
1931 — Коліївщина — Оксана
1936 — Прометей — Катерина
1953 — Калиновий гай — Ага Олександрівна Щука
1955 — Одного чудового дня — мати Катерини Воропай
1956 — Суєта — Паша
1957 — Борець і клоун — мати Івана Піддубного
1957 — Шельменко-денщик — Аграфена Семенівна
1958 — Поема про море — заступник міністра
1958 — Сашко — Вовчинська
1961 — Роки дівочі
1961 — Зелена гілка травня
1961 — Радість моя
1977 — Дипломати мимоволі — Євдокія Іванівна
1979 — Смужка нескошених диких квітів — Анна Остапівна

Відзнаки

В 1951 році за заслуги в розвитку театрального мистецтва П. М. Нятко було удостоєно звання народної артистки УРСР.
Двічі лауреатка Державної премії СРСР (1948, 1951).

Примітки

↑ Автобіографії, 2015, с. 291.

Джерела та література

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Табачникова-Нятко Поліна Мусіївна

В. П. Швидкий. Нятко Поліна Мусіївна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 499. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Одеський журнал «Театр, клуб, кіно» N80, травень 1928. Стаття П. Нятко «Як працює радянська актриса».
Довідник. «Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури». Київ — 1962. С. 178—179.
Спогади «На все життя». П. Нятко. Газета «Культура і життя». Київ, 1970. 27.09. N77.
Маяк. «На українській сцені». «Мистецтво» Київ — 1971. С. 52, 63, 102.
«Про Поліну Нятко». Збірник. Київ, «Мистецтво». 1985. Упорядник Т. Стах.
«Франківці». Р. Коломієць. 1995. С. 13, 72, 114—115, 141, 149, 153, 268.
«Театральні автографи часу». В. Гайдабура. Київ, 2007, С. 27, 52-56, 58-63, 106.
«Передвісник Одеської держдрами». А. Грисько «Чорноморські новини». 18.05.2023.
У 2023 році вийшла книга «Про моє театральне і особисте життя». Книгу написала донька Поліни Нятко Світлана Табачникова на основі архівних документів, які залишила її мати. Книга має 631 сторінку та описує події в житті різних театрів України, в яких актрисі доводилось працювати.
«Одеські карби Поліни Нятко». А. Грисько «Чорноморські новини». 01.02.2024.
Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ : Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3.