Сім чеснот

Справедливість (лат. Justitia) в капелі Скровеньї

Сім чеснот — в західному християнстві, сукупність головних позитивних якостей характеру людини. Поділяються на кардинальні та теологічні. Традиційно протиставляються семи смертним гріхам.

Чотири кардинальні чесноти (мужність, поміркованість, розсудливість і справедливість) є, власне, кардинальними чеснотами античної етики, що вперше були виділені Есхілом (VI—V ст. до н. е.) і пізніше увійшли в пізньоантичну традицію через Платона (V—IV ст. до н. е.), Арістотеля (IV ст. до н. е.) і стоїків[1].

Аврелій Августин (IV—V ст.), відтворивши цю схему, додав до неї три «теологічні» чесноти, вчення про які розвивали східнохристиянські автори: віра, надія, любов[1].

Список

Сім християнських чеснот з латинськими відповідниками.

Список християнських чеснот в порядку святості, створений пізніше, як протилежний до смертних гріхів[2]:

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Catechism of the Catholic Church - PART 3 SECTION 1 CHAPTER 1 ARTICLE 7. www.scborromeo.org. Процитовано 22 березня 2023.
  2. ↑ Siker, Jeffrey S. (31 серпня 2015). Jesus, Sin and Perfection in Early Christianity (англ.). Cambridge University Press. ISBN 978-1-107-10541-6.


Хрест Це незавершена стаття про християнство.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.