Сім мадярів, або Сім вождів мадярів — лідери семи давньоугорських племен в час їхнього прибуття до Паннонського басейну приблизно у 896 році. Константин VII, імператор Візантії, згадав вождів у своїй праці «Про управління імперією». Однак імена усіх вождів точно не відомі, оскільки різні історичні джерела подають різні дані.

Константин VII не називає імен вождів угорських племен, проте описує деякі аспекти їхньої діяльності.

Угорський хроніст Анонім, автор праці «Gesta Hungarorum», називає імена семи мадярських вождів:

• Алмош, батько Арпада;
• Елед, батько Саболча;
• Онд, батько Ете;
• Конд, батько Курсана та Каплона;
• Таш, батько Лела;
• Тетень, батько гарки.

Найімовірніше, більшість осіб із цього списку були справжніми й мали важливу роль, проте сам список є загалом неправдивим^[1]. Костянтин VII називає Таша онуком Арпада. Взаємини між давньоугорськими вождями є об'єктом дискусій між істориками.

Угорський хроніст Шімон із Кези називає сімох мадярів, які очолили сім племен, у праці «Gesta Hunnorum et Hungarorum»^[2]:

• Арпад, син Алмоша, який був сином Еледа, сина Ідьєка;
• Саболч;
• Дьюла;
• Ерш;
• Конд, батько Курсана й Каплона;
• Лел;
• Вербулчу.

Цей список менш імовірний, ніж список Аноніма, оскільки тільки Арпад і Саболч жили в час угорського завоювання.

Хроніст Марк Калтський називає сімох вождів племен у «Chronicon Pictum»^[3]:

Хроніст Янош Туроці називає сімох вождів у праці «Chronica Hungarorum»:

«Мавзолей Надашді» — це серія портретів гуннських і угорських вождів і королів у повний зріст, опублікована в Нюрнберзі в 1664 році. Сім мадярів згадані там:

На площі Героїв у Будапешті зображені, серед інших видатних угорських діячів, сім мадярів, розміщені біля центральної колони. Попереду стоїть засновник королівської династії Арпад, а поряд — Елед, Онд, Конд, Таш, Губа та Тегетем (Тетень).