PROFILPELAJAR.COM

**Сюйренська фортеця**
Сюйренська фортеця
	Вежа Сюйренської фортеці
	44°37′57″ пн. ш. 33°50′07″ сх. д. / 44.6325° пн. ш. 33.83528° сх. д.
Тип	фортеця
Статус спадщини	Державний реєстр нерухомих пам'яток України, об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd і пам'ятка архітектури національного значення України
Країна	Україна
Розташування	Крим
	Сюйренська фортеця (Автономна Республіка Крим)
	Сюйренська фортеця у Вікісховищі

Сюйренська фортеця (крим. Süyren Qulle, Шиварин, Сциварин) — середньовічне укріплення в Криму. Зведене ймовірно візантійцями у VI—XI століттях задля контролю Бельбекських воріт. У пізньому середньовіччі використовувалося як феодальний замок. Знаходиться за 2 км від селища Албат (Бахчисарайського району) і за 1 км від сіл Велике і Мале Садове (колишнє Кучук-Сюйрен), на краю мису Кулі-бурун (Баштовий мис). Це укріплення досі панує над урочищем Хор-Хор, сусідніми скельними мисами Ай-Тодор, Дженіче-Бурун, Тапчан-Кая, гірським дефіле «Бельбекські ворота», та найголовніше, воно забезпечує візуальне спостереження за ситуацією у північному напрямку та на всьому протязі каньйону р. Бельбек аж до Головного пасма Кримських гір на півдні. Існують припущення, що ця оборонна споруда, розташована в ареалі розселення готів, називалася Шиварін. Про це в XVI ст. повідомив у своїх мемуарах барон Бусбек (Augerii Gislenii Busbequii). У Константинополі Бусбек зустрів двох кримських мешканців (гота і грека), які розповіли йому про головні центри гірської Таврики — Мангуп (Mancup) та Шиварін (Scivarin). Можливо, назва останнього походить від давньогерманського scivaro і означає «камінь, скеля» (суч. нім. — Schiefer). Це точно характеризує місце розташування Сюйренського укріплення, яке знаходиться на високій та важкодоступній скелі^[1].

Історія

Заснування: V—VI ст. — побудова фортеці (інша версія — VIII ст.) візантійцями. На думку українських дослідників, «прикордонний бург Шиварін був зведений на командній висоті у Бельбекському каньйоні наприкінці VI ст. (у 570––575 рр.) за ініціативою візантійської адміністрації для несення розвідувально-дозорної служби, а саме –– забезпечення контролю за пересуванням у передгір'ях небезпечних для Імперії ворогів –– військ Тюркського каганату»^[2]. Пізніше фортеця була складовою оборонної системи відомого кримського князівства Феодоро. Основним завданням фортеці був контроль долини річки Бельбек і охорона шляху до Мангупу з півночі і північного сходу.
Занепад: Кінець XIV ст. — місто занепало, ймовірно, після вторгнення військ Тамерлана. Інша версія — Сюйренська фортеця зруйнована під час чергового набігу турків у 1475 році.

Поселення на місці фортеці зникає через приблизно століття після її руйнування.

Сьогоднішній стан

Сьогодні збереглися сліди оборонної стіни фортеці з круглою двоповерховою баштою. Загальна протяжність оборонної стіни — 110 м. Товщина стін 2,5 м, висота — 4-4,5 м.

Зі східного боку башти знаходилися ворота, арка яких нині обрушена, а із західної — хвіртка вилазки. І в стіні і в нижній частині башти зроблені бійниці. Башта складена з великих вапнякових блоків.

У башті збереглося купольне перекриття зі слідами фрескового розпису XIII—XIV ст.

Неподалік фортеці знаходиться печерний монастир Челтер-Коба (печера з ґратами).

Див. також

Печерні міста Криму

Література

Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
Вус О. В. Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор'ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV –– на початку VII ст. –– Львів: Тріада Плюс, 2010. –– 304 с.–– ISBN 978-966-486-068-7.

Примітки

↑ Вус О. В. Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор'ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV –– на початку VII ст. –– Львів: Тріада Плюс, 2010. –– С. 250––251.
↑ Вус, О. В. (2010). Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV — на початку VII ст. Львів: Тріада-Плюс. с. 257—258. ISBN 978-966-486-068-7.