На північному березі — пам'ятник природи Берингія. Порт — Ном.
Опис
Довжина півострова близько 320 км, ширина — 145—225 км. Північно-східна частина півострова адміністративно відноситься до боро Нортуест-Арктік, решта — до Неорганізованого боро. З півдня омивається водами Берингового моря (зокрема затоки Нортон), з півночі — водами Чукотського моря (зокрема затоки Коцебу). Західний край півострова (мис Принца Уельського) видається в Берингову протоку, та є найзахіднішою точкою материкової Північної Америки. Півострів є важливою геологічною частиною Берингії — перешийка, що колись сполучав Євразію та Північну Америку. Свою назву півострів отримав на честь Вільяма Генрі Сьюарда, державного секретаря США, який брав помітну участь у купівлі Аляски у Російської імперії.
Географія та екологія
Півострів Сьюард має кілька відмінних геологічних особливостей.
Гірські озера Диявола[en] на північній частині півострова є найбільшими мааровими озерами у світі та частиною вулканічного поля Еспенберг[en]. Вони утворилися понад 21 000 років тому в результаті вулканічного вибуху[1]. Озера Кіллік і Озеро Вайт-Фіш також є вулканічними мааровими озерами значних розмірів на півночі півострова Сьюард. Чотири гірські хребти прямують уздовж південного берега півострова, найвищими є гори Кіглуаїк[en] (або Сотут). Найвищою точкою хребта і півострова є вершина гори Осборн[en] заввишки 1437 м. Інші гірські масиви на півострові Сьюард: гори Бенделебен[en], Дарбі та Йорк[en]. Гори Бенделебен мають розломи пізнього кайнозою, при цьому більшість тектонічних деформацій і гороутворення відбулися в крейдяному періоді, що пояснюється регіональним тектонічним блоковим обертанням Берингової плити в Арктиці[2]. Лавовий потік Загубленого Джима на північ від озера Кузітрін — лавове поле, утворене приблизно 1000—2000 років тому, яке займає площу 230 км².
Декілька геотермальних гарячих джерел розташовані по всьому півострову: Серпентин, Пілігрим, Граніт, Елім, Кліар-крік і Лава-крік.
Оленярство на Алясці було зосереджено на півострові Сьюард, відколи туди було імпортовано першу партію північних оленів зі східного Сибіру в 1892 році[3]. Вважалося, що географія півострова може запобігти мігруючим карібу змішуванню з одомашненими північними оленями на півострові таким чином уникнути втрати північних оленів, які можуть мігрувати з карібу[3][4]. Проте в 1997 році одомашнений північний олень приєднався до стада західноарктичних карибу під час літньої міграції та зник[5].
Мис Принца Уельського, найзахідніша точка материкової частини Америки та знаходиться всього за 82 км від мису Дежньова, найближчої точки материкової частини Росії.
↑McDannell, Kalin T.; Toro, Jaime; Hourigan, Jeremy K.; Harris, Daniel (2014). Thermochronologic constraints on Late Cretaceous to Cenozoic exhumation of the Bendeleben Mountains, Seward Peninsula, Alaska. Geochemistry, Geophysics, Geosystems(англ.). 15 (10): 4009—4023. Bibcode:2014GGG....15.4009M. doi:10.1002/2014GC005424. ISSN1525-2027.
↑ абBucki, Carrie (2004), Reindeer History in Alaska, Reindeer Roundup, Fairbanks, Alaska: Reindeer Research Program, архів оригіналу за 7 жовтня 2014, процитовано 5 вересня 2014
↑The Seward Peninsula. Fairbanks, Alaska: Natural Resources and Extension Program, University of Alaska. Архів оригіналу за 19 листопада 2010. Процитовано 7 листопада 2010.
↑Querengesser, Tim (26 жовтня 2009), The Curse of the Deer, Maisonneuve.org, процитовано 19 квітня 2014