На більшій частині екорегіону переважає субарктичний клімат (Dfc за класифікацією кліматів Кеппена), а на півдні — вологий континентальний або гемібореальний клімат (Dfb за класифікацією Кеппена). Літо, як правило, прохолодне, середня температура влітку коливається від 8,5 °C на півночі регіону до 14,5 °C на півдні. Зимові температурури залежать від близькості до океану. На півночі регіону, в Квебеку та Лабрадорі середня температура взимку коливається від -8 °C до -13 °C. На острові Ньюфаундленд зими коротші та м’якіші, середня температура взимку там коливається від -5,5 °C до -1 °C. Середньорічна кількість опадів коливається від 800-1000 м на заході регіону, у континентальній його частині, до 1000-1200 на Ньюфаундленді та до 1200-1600 мм у південних прибережних районах. У прибережних частинах регіону, особливо в районі протоки Бель-Айл, що розділяє Ньюфаундленд та Лабрадор, а також на Кейп-Бретонському нагір'ї, часто трапляються сильні тумани. Також на клімат прибережних частин регіону, зокрема протоки Бель-Айл, впливає морський лід.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є бореальні ліси, основу яких складають бальзамисті ялиці (Abies balsamea) та чорні ялини (Picea mariana). Завдяки морському впливу Атлантики в лісах на сході регіону домінують бальзамисті ялиці (Abies balsamea). На порушених ділянках лісу зустрічаються паперові берези (Betula papyrifera), американські осики (Populus tremuloides) та чорні ялини (Picea mariana), а на морських узбережжях — сизі ялини (Picea glauca), завдяки їхній стійкості до солоних бризок. Також у прибережних районах, де часто дмуть сильні вітри, трапляються мохово-вересові пустища.
У захищених від холодних вітрів частинах регіону, зокрема в теплих долинах навколо озера Сен-Жан, зустрічаються мішані ліси. Основу мішаних лісів, що ростуть на височинах, складають цукрові клени (Acer saccharum), великолисткові буки (Fagus grandifolia) та жовті берези (Betula alleghaniensis), а тих, що ростуть в долинах — канадські тсуґи (Tsuga canadensis), бальзамисті ялиці (Abies balsamea), сосни Веймута (Pinus strobus) та сизі ялини (Picea glauca).
Серпентинітові пустища, поширені на заході Ньюфаундленду, є одними з найбільших у світі. Це одні з найбільш вражаючих фізико-географічних особливостей Атлантичної Канади. Висока концентрація магнію і важких металів та низька концентрація кальцію в ґрунті призводить до того, що близько 85-90 % території пустищ займають голі перидотитові скелі. На цих пустищах росте багато рідкісних видів рослин. Також багато рідкісних рослин зустрічається на вапнякових пустищах і болотах Ньюфаундленду та південного Лабрадору. У цих середовищах зустрічається 115 із 270 рідкісних видів рослин Ньюфаундленду, зокрема 29 видів, які більше ніде на острові на ростуть, і три види, які є суворими ендеміками, і більше ніде у світі не зустрічаються. Ендемічні види надзвичайно рідкісні у бореальних районах Землі, які відносно нещодавно були вкриті льодовиковим щитом, через молодість ландшафту.
