Суха Річка (притока Чорної річки)

Суха Річка
44°28′43″ пн. ш. 33°41′31″ сх. д. / 44.4786° пн. ш. 33.692° сх. д. / 44.4786; 33.692
Витіку селі Гончарне (колишнє Варнутка)
• координати44°27′53″ пн. ш. 33°42′30″ сх. д. / 44.46472° пн. ш. 33.70833° сх. д. / 44.46472; 33.70833
ГирлоЧорної річки
• координати44°32′33″ пн. ш. 33°42′43″ сх. д. / 44.54250° пн. ш. 33.71194° сх. д. / 44.54250; 33.71194
Похил, м/км20,0 м/км
БасейнЧорного моря
Країни:Україна Україна
РегіонАвтономна Республіка Крим
Республіка Крим
Довжина12 км
Площа басейну:51,7 км²
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Суха Річка[1], Варну́тка[2], Варнау́тка (крим. Varnautka), Куру́-Узє́нь[3], Куру́-Озє́н (крим. Quru Özen) — річка в Україні, на Кримському півострові. Ліва притока Чорної річки (басейн Чорного моря).

Опис

Довжина річки 12 км, похил річки 20,0  м/км, площа басейну водозбору 51,7  км². Найкоротша відстань між витоком і гирлом — 8,96 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,34 . Річка формується 7 безіменними струмками та декількома загатами.

Розташування

Бере початок у селі Гончарне (колишнє Варнутка). Тече переважно на північний захід і на південно-східній стороні від Чорноріччя (колишнє Чоргун, Чоргуна) впадає у Чорну річку.

Населені пункти вздовж берегової смуги: Резервне (колишнє Кучук-Мускомія)

Цікаві факти

  • Річка бере початок і протікає частково у Байдарському заказнику.
  • На правому березі річки проходить автошлях Н19 (автомобільний шлях національного значення на території України, Ялта — Севастополь). У пригирловій частині цей же автошлях перетинає річку.

Галерея


Примітки

  1. Карта Севастополя // l-36-128.jpg (рос.). Архів оригіналу за 2 вересня 2018. [Архівовано 2018-09-02 у Wayback Machine.]
  2. Описание окружающей местности (рос.).
  3. Байдарская волость // "452 Варнутка // ручей Куру-Узень (рос.).

Література

  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
  • Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 545