Сигнали сучасних систем супутникового зв'язку використовують частотний діапазон Ku band, що займає смугу (12–18 ГГц) і потребують приймаючу тарілку невеликого розміру (менше метра в діаметрі).[1] Перші супутникові телевізійні системи, що вже застаріли, і могли працювати лише в односторонньому напрямку — отримувати телевізійні сигнали. Ці системи сприймали більш слабкі аналогові сигнали, що передавалися в C-діапазоні (4–8 ГГц) із супутників типу FSS, і потребували великих 2-3 метрових тарілок. Відповідно, такі системи так і почали називати «великі тарілки», і вони були більш дорогими і менш популярними.[2]
Супутники, що використовуються для трансляції телебачення, зазвичай розташовані на геостаціонарній орбіті (35 786 км над екватором Землі). Перевагою цієї орбіти є те, що супутники обертаються з періодом, що дорівнює швидкості обертання Землі, тому супутник знаходиться у фіксованій позиції на небі. Тому тарілка приймаючої антени, може бути спрямована постійно в місце розташування супутника, без потреби відслідковувати рухомий супутник.
Супутникове телебачення, як інші види комунікацій що ретранслюються супутником, починається із передавальної антени, що знаходиться на висхідній лінії зв'язку.[3] Передавальні супутникові тарілки дуже великі, розміром від 9 до 12 метрів в діаметрі.[3] Більший діаметр дозволяє більш точно направити антену і збільшити силу сигналу на супутник.[3] Передавальна антена направлена на конкретний супутник і передає сигнали на специфічному діапазоні частот, так щоб його міг отримати один з транспондерів супутника, налаштований на цей діапазон частот.[4] Транспондер ретранслює сигнал назад на Землю на іншій частоті (цей процес відомий як трансляція, і використовується для уникнення інтерференції із передаючим сигналом з Землі), зазвичай в C-діапазоні (4–8 ГГц), Ku-діапазоні (12–18 ГГц), або обох.[3] Та лінія передачі сигналу, яка йде від супутника вниз на Землю називається низхідною (англ.downlink).[5]
Типовий супутник має до 32 транспондерів Ku-діапазону або 24 C-діапазону, або більшу кількість у випадку гібридних супутників з Ku/C.[6] Звичайні транспондери мають смугу пропускання від 27 до 50 МГц кожен.[6] Кожен геостаціонарний супутник C-діапазону має бути віднесений на 2° довготи від наступного супутника, аби уникнути інтерференції сигналу; у випадку Ku-діапазону відстань може бути 1°.[7] Це означає що є межа в кількості супутників, яких не може бути більше ніж 360/2 = 180 геостаціонарних супутників C-діапазону або 360/1 = 360 геостаціонарних супутників Ku-діапазону.[7] Передача сигналів в C-діапазоні чутлива до наземних перешкод, в той час як передачі сигналу в Ku-діапазоні заважатиме дощ (оскільки вода дуже добре поглинає мікрохвильове випромінення на цій конкретній частоті).[8] Останнє ще більше послаблюється кришталиками льоду у грозових хмарах.[8] Бувають випадки, коли внаслідок знаходження Сонця рівно за геостаціонарним супутником, на який направлена антена, виникає сонячне приглушення.[9] Ефект відбувається через сонячне випромінення, яке перебиває сигнал супутника.
Супутникове телебачення в Україні
На початку 2020 року відбулося кодування каналів медіагруп на супутнику, й того ж року частка супутникового ТБ впала з 34 % до 29 %. Проте кодування дозволило каналам спростити перехід на HD-формат за рахунок оптимізації процесу стиснення сигналу. Перехід на HD-формат мовлення ще триває.[10]
Станом на 2021 рік в Україні є два офіційні супутникові провайдери (DTH): Viasat та Xtra.TV. Вони пропонують своїм абонентам кілька пакетів каналів різної вартості, в тому числі тематичні пакети.[11]
Станом на 10 серпня 2022 року в Україні діє один оператор надання послуг супутникового телебачення:
«Віасат Україна»: використовує супутник Astra 4A, можливе отримання додаткових даних з Amos 3/7;
