Стів Мокко

Стівен Мокко
Стівен «Стів» Мокко
Загальна інформація
Громадянство США
Народження28 грудня 1981(1981-12-28) (43 роки)
Норт-Берген, Гудзон, Нью-Джерсі, США
Зріст183 см
Alma materУніверситет Айови і Blair Academyd
Спорт
КраїнаСША США
Вид спортуборотьба
Дисциплінавільна боротьба
КлубНьюйоркський атлетичний клуб
КомандаAmerican Top Teamd
Нац. збірнаСША США
ТренериТеррі Брендс
Нагороди
Спортивні медалі
Представник США США
Панамериканські чемпіонати з боротьби
Золото Ріо-де-Жанейро 2006 вільна боротьба, до 120 кг
Золото Маракайбо 2009 вільна боротьба, до 120 кг
Золото Ріонегро 2011 вільна боротьба, до 120 кг

Стівен «Стів» Мокко (англ. Steven «Steve» Mocco; нар. 28 грудня 1981(19811228), Норт-Берген, Гудзон, Нью-Джерсі) — американський борець вільного стилю та боєць змішаного стилю, разовий срібний та разовий бронзовий призер чемпіонатів світу, разовий срібний та разовий бронзовий призер Панамериканських чемпіонатів, разовий срібний та разовий бронзовий призер Панамериканських ігор, разовий срібний та разовий бронзовий призер Кубків світу, учасник Олімпійських ігор.

Життєпис

Будучи студентом другого курсу, змагаючись за Університет Айови, Мокко виграв свій перший університетський національний титул. Пізніше він отримав ще один титул NCAA, виступаючи за Університет штату Оклахома. Мокко здобув 3 панамериканські титули та потрапив до олімпійської збірної США на іграх у Пекіні[1].

Виступав за Ньюйоркський атлетичний клуб. Тренер — Террі Брендс.

Стіва залучили до команди American Top Team, щоб стати тренером з боротьби, щоб допомогти Антоніо Сільві підготуватися до його бою на UFC 146 проти Кейна Веласкеса. Мокко продовжив тренуватися сам, але після того, як він не зміг виграти національні випробування для участі в Олімпіаді 2012 року в Лондоні, він залишився в American Top Team і перейшов у світ бойових мистецтв.

У 2014 році було оголошено, що Стів підписав контракт на чотири бої з World Series of fighting. Його перший бій був проти Смеаліньо Рами на WSOF Canada 1, де він зазнав поразки одноголосним рішенням суддів. Потім він зустрівся з Жуліано Коутінью на WSOF 20 у квітні 2015 року, і він виграв цей бій технічним нокаутом у першому раунді. Всього в MMA з 2012 д 2015 року провів шість поєдинків, у п'яти з яких здобув перемоги та зазнав однієї поразки.

Після завешення спортивної кар'єри працює тренером з боротьби в American Top Team, а також є засновником Академії боротьби Мокко, де він навчає молодих і студентських борців. Крім того, він є помічником тренера в Ліхайському університеті.

У 2019 році Стів Мокко включений до Національої зали слави боротьби[2].

Спортивні результати на міжнародних змаганнях

Виступи на Олімпіадах

Змагання Збірна Вагова категорія Місце
Літні Олімпійські ігри 2008 США США вільна боротьба, до 120 кг 6

Виступи на Панамериканських чемпіонатах

Змагання Збірна Вагова категорія Місце
Панамериканський чемпіонат з боротьби 2006 США США вільна боротьба, до 120 кг  Золото
Панамериканський чемпіонат з боротьби 2009 США США вільна боротьба, до 120 кг  Золото
Панамериканський чемпіонат з боротьби 2011 США США вільна боротьба, до 120 кг  Золото

Виступи на інших змаганнях

Змагання Збірна Вагова категорія Місце
Абсолютний чемпіонат FILA 2003 США США вільна боротьба, до 120 кг Срібло
Міжнародний меморіал Дейва Шульца 2004 США США вільна боротьба, до 120 кг  Золото
Міжнародний меморіал Дейва Шульца 2007 США США вільна боротьба, до 120 кг Срібло
Міжнародний меморіал Дейва Шульца 2008 США США вільна боротьба, до 120 кг  Золото
Гран-прі «Іван Яригін» 2009 США США вільна боротьба, до 120 кг  Золото
Міжнародний меморіал Дейва Шульца 2011 США США вільна боротьба, до 120 кг  Золото
Тестовий турнір FILA 2011 США США вільна боротьба, до 120 кг 6
Турнір Яшара Догу 2012 США США вільна боротьба, до 120 кг 14
Київський Міжнародний турнір з боротьби 2012 США США вільна боротьба, до 120 кг 14

Виступи на змаганнях молодших вікових груп

Змагання Збірна Вагова категорія Місце
Чемпіонат світу з боротьби серед юніорів 2001 США США вільна боротьба, до 130 кг 4

Примітки

  1. Steve Mocco. Fanatic Wrestling. (англ.)
  2. Steve Mocco. National Wrestling Hall Of Fame. (англ.)

Джерела

Посилання