Стрільба прямим наведенням — метод стрільби в артилерії, за якої стрілець спостерігає ціль і наводить гармату на неї, поєднуючи оптичну вісь (перехрестя) панорами (або марку прицілу) з ціллю і, за потреби, самостійно вносить поправки у наведення гармати. Стрільба зі спареної установки ведеться лише прямим наведенням[1].
Военный энциклопедический словарь/ В 2 томах. Том 2. — Редкол.: А. П. Горкин, В. А. Золотарев, В. М. Карев и др. — М.: Большая Российская энциклопедия, «Рипол Классик», 2001. — 848 с. (рос.)
