PROFILPELAJAR.COM

Степанов Микола Іванович
Степанов Микола Іванович
Народився	13 жовтня 1937; Роксолани, Овідіопольський район, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Помер	червень 2003 (65 років)
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	скульптор, художник, поет
Alma mater	Одеське художнє училище (1967)
Вчителі	Чубін Антон Юхимович і Фруміна Діна Михайлівна
Членство	Спілка радянських художників України
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Степанов.

Мико́ла Іва́нович Степа́нов (нар. 13 жовтня 1937, Роксолани — пом. червень 2003) — український скульптор, живописець і поет; член одеського художнього об'єднання «Мамай»^[1] та Одеської організації Спілки радянських художників України з 1980 року^[2].

Біографія

Народився 13 жовтня 1937 року в селі Роксоланах^[3] (нині Одеський район Одеської області, Україна). Упродовж 1962—1967 років навчався в Одеському художньому училищі^[1] у Антона Чубіна, Діни Фруміної^[2].

Жив у Одесі, в будинку на проспекті Шевченка, № 27, квартира № 14^[2]. Помер у червні 2003 року^[3].

Творчість

Працював у галузі станкової та монументальної скульптури. Як матеріал часто використовував дерево, з якого створив скульптури «Вагітна» (1968), «Портрет діда» (1970), «Пророк (Авакум)» (1974), «Лучниця» (1974), «Європа» (1976, серія «Арабески»), «Та, що сидить у дереві» (1978), «Дівчина з персиками» (1980), «Григорій Сковорода» (1982)^[1] та інші. Також працював із каменем, бетоном, керамікою, бронзою^[3].

Автор низки пам'ятників в Одесі, Овідіополі, Дніпрі, Чорноморську, Вилковому^[1], зокрема:

пам'ятник жертвам Татарбунарського повстання у Вилковому (1977)^[2];
скульптурна група «Петя і Гаврик» в Одесі (1988^[2]; бронзове зображення героїв повісті Валентина Катаєва «Біліє парус одинокий»^[1]);
пам'ятник Овідію в Овідіополі (1993)^[2];
пам'ятник «Прийдешньому одеському генієві» у саду скульптур Одеського літературного музею^[1] (1996);
комплекс «Фортуна» в Овідіополі (2000)^[2].