«Стара гвардія Леніна» (рос. Старая гвардия Ленина) (Конкордія V) — одна з кількох таємних радіостанцій мережі нацистської пропаганди, яка почала діяти з початком вторгнення Німеччини до СРСР і спрямована на «ідеологічне роззброєння» радянських громадян.

Станція виконувала завдання захисту «старих ленінських принципів». Її політичний напрямок визначався Міністром пропаганди Німеччини Йозефом Геббельсом як «троцькістський».^[1]

«Припускалося, що німецька пропаганда, що ведеться від антисталінської опозиції, викличе новий вал репресій у Радянському Союзі, у тому числі й в органах державної безпеки. Також не виключалася можливість провокування в радянському тилу антиурядових виступів», — наголошуєють у дослідженні, присвяченому радіостанції^[1].

Авторами передач та дикторами передач були член антирадянської емігрантської Національно-трудової спілки нового покоління (НТНСП, згодом — НТС) М. В. Тарновський, колишній співробітник газети «Известия» М. М. Мінчуков, полковники А. Г. Нерянін, Ю. М. Німан та А. Ф. Ванюшин, інженер С. П. Морозов і навіть Ернст Торглер і Карл Альбрехт. У передачах радіостанції часто наводилися витяги з ленінського «Листа до з'їзду», в якому, серед іншого, була критика генерального секретаря ЦК РКП(б) Йосипа Сталіна.

За загальноприйнятою класифікацією подібне мовлення відноситься до так званої «чорної» пропаганди — передачі політичним противникам інформаційних повідомлень, що виходять з анонімного чи хибного джерела. Бурхливе зростання фальшивих підпільних («чорних») радіостанцій, які ідентифікували себе з країною, на яку вели передачі, насправді діючи з ворожої території та під керівництвом противника, було викликано початком Другої світової війни.

Проти СРСР працювала ще одна станція групи «Конкордия» — «За Россию» (Конкордія G), яка виступала проти більшовиків з метою спровокувати міжнаціональні суперечки. Її очолював Алекс Бірк, який жив до 1938 року в Естонії.

Загальне керівництво російськими «чорними» радіостанціями було покладено на Тауберта і Янковську, які в 1918 році втікли з Росії.

• Ковалёв Б. Н. Идеологический коллаборационизм // Коллаборационизм в России в 1941—1945 гг.: типы и формы. — Новгород Великий : Новгородский государственный университет имени Ярослава Мудрого, 2009. — С. 166—167. — ISBN 978-5-98769-061-1. Архивная копия от 8 ноября 2011 на Wayback Machine
• Острогорский В.М. Осторожно:«Немецкая волна». — Москва: «Искусство», 1985. — 254 с.
• Ярошенко В. Н. «Чёрный»эфир. — Москва : «Искусство», 1986. — 207 с.