Станіслав Любомирський (пом. 1577)

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Станіслав Любомирський.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Любомирський.
Станіслав Любомирський
пол. Stanisław Lubomirski
Народився16 століття
Помер1577
ПохованняЛазани
Країна Королівство Польське
Річ Посполита
РідЛюбомирські
БатькоФелікс Любомирський
Брати, сестриСебастьян Любомирський
У шлюбі зБарбара з Грушовськихd
ДітиСебастьян Любомирський і Зофія з Любомирськихd

Станіслав Любомирський гербу Шренява (нар. бл. 1513 — пом. 1577[1]) — польський шляхтич з роду Любомирських.

Життєпис

Був дідичем Ґраюва[2], Славковиць, Волиці та Тромбків[3].

1533 року разом із братами придбав Сулув[2].

1537 року одружився з заможною служницею королеви Бони Лаурою де Еффрем (пом. 1539), чим значно покращив маєтності родини, адже її посаг становив майже 2000 флоринів[4].

Вдруге одружився 1544 року з Барбарою Грушовською (пом. 1561), дочкою Єроніма Грушовського з Заблоця, яка принесла йому посаг 3000 флоринів і віно на Славковиці, Зборув, Волю, Соснувки і Заблоце. Після цього Станіслав придбав наступні маєтності — частини Лазанів (1537 і 1549), Волю Ґомольчевську (1549), Сендзейовиці, частину Ґлюва і Недомиці (1550)[2].

1568 року успадкував від кузена Йоахіма ключ Журавицький у землі перемиській, а саме Журавицю, Бушковичі, Вапівці, Лутівня, Вуйковичі і частину Батичів з королівськими Мацьковичами[5].

Помер 1577 року, похований в костелі в Лазанах[6].

Сім'я

З першою дружиною Лаурою де Еффрем мав сина, який швидко помер:

Друга дружина Барбара Грушовська народила в шлюбі 3 дітей[7]:

Примітки

  1. ↑ Teodor Żychliński. Złota księga szlachty polskiéj: Rocznik V-ty, 1883, S. 102.
  2. ↑ а б в Adam Boniecki Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Cz. 1 t. 15, Warszawa, 1912, s. 60.
  3. ↑ Rodzina, herbarz szlachty polskiej, t. IX, Warszawa 1912, s. 174.
  4. ↑ Kazimierz Przyboś. Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005, s. 92.
  5. ↑ Kazimierz Przyboś. Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005, s. 93.
  6. ↑ Kazimierz Przyboś. Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005, ss. 90, 93.
  7. ↑ Michał Szukała. Potęga soli, roli i kredytu – korzenie potęgi Sebastiana Lubomirskiego // Pieniądz i społeczeństwo na ziemiach polskich, odcinek 6, s. 78 (PDF). Mowia Wieki. Historia w sieci (польською) .
  8. ↑ Adam Boniecki Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Cz. 1 t. 15, Warszawa, 1912, s. 61.