PROFILPELAJAR.COM

Справа «Україна проти Росії (щодо Криму)»
Справа «Україна проти Росії (щодо Криму)»
Суд	Велика палата Європейського суду з прав людини
Повна назва справи	Україна проти РФ (щодо Криму)
Слухання	11 вересня 2019 (щодо юрисдикції),; 13 грудня 2023 (по суті)
Почато	13 березня 2014 року (подання 1-ої заяви)
Рішення	16 грудня 2020 (щодо юрисдикції),; 25 червня 2024 року (по суті)
Досьє	Справа на сайті ЄСПЛ
Обвинувачений	Російська Федерація
Позивач(і)	Україна
Позов	№ 20958/14 (щодо Криму) (13 березня 2014),; № 38334/18 (27 серпня 2018).
Хід справи
Процедурна історія	заяви від 13 березня 2014 та 26 серпня 2015 об'єднано в № 20958/14 (щодо Криму)
Склад суду
Колегія	17 суддів
Голова суду	Шіфра О'Лірі (Ірландія)
Віцеголови	Марко Босняк (Словенія),; Габріеле Кучко-Штадльмайер (Австрія)
Застосований закон
	Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Справа «Україна проти Росії (щодо Криму)» — міждержавна судова справа в Європейському суді з прав людини щодо скарг України про систематичні порушення окупаційною владою РФ Європейської конвенції з прав людини в АР Крим під час Російсько-української війни (з 2014).

Справа містить позовні заяви 2014 року та 2015 року, що охоплюють порушення прав з 27 лютого 2014 року по 26 серпня 2015 року, та об'єднана зі заявою 2018 року «Україна проти Росії (VII)» щодо політичних в'язнів.^[1]^[2]

ЄСПЛ уже встановив, що РФ, починаючи з 27 лютого 2014 року (тобто з дати, коли була захоплена Верховна Рада АР Крим), здійснювала ефективний контроль над АР Крим, що фактично означає визнання військової окупації з відповідальністю Російської Федерації за порушення, що мають місце там, з цього часу.

Проміжне рішення

14 січня 2021 року оприлюднено проміжне рішення ЄСПЛ: за позовною заявою українського уряду від 13 березня 2014 року суд визнав юрисдикцію у позові України проти РФ. Суд відхилив як неаргументовані звинувачення України за трьома пунктами: у тому, що російська влада в АР Крим націоналізувала власність українських військових, встановила там «адміністративну практику щодо вбивств/розстрілів» та переслідування міжнародних журналістів. ЄСПЛ визнав прийнятними скарги України щодо:

насильницьких зникнень та відсутності ефективного розслідування у цьому зв’язку (стаття 2); жорстокого поводження (стаття 3);
незаконних затримань (стаття 5);
примусового насадження російського громадянства (стаття 8);
незаконних обшуків приватної власності (стаття 8);
утисків, переслідування та конфіскації майна релігійних організацій, що не належать до Російської православної церкви (стаття 9);
припинення діяльності українських медіа (стаття 10);
заборони публічних зібрань, а також залякування та незаконне затримання організаторів демонстрацій (стаття 11);
експропріації майна цивільних осіб та приватних підприємств без компенсації (стаття 1 Першого протоколу);
заборони української мови в школах та переслідування україномовних дітей у школі (стаття 2 Першого протоколу);
обмеження свободи пересування між Кримом та материковою частиною України (стаття 2 Протоколу № 4);
переслідування кримських татар відповідно до статті 14 у поєднанні зі статтями 8, 9, 10 та 11 Конвенції та зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

13 грудня 2023 у Страсбурзі в Європейському суді з прав людини відбулись усні слухання розгляду справи по суті вказаних звинувачень.^[3]^[4]^[2]^[5]^[6]