За кількістю виграних титулів «Маккабі» (Тель-Авів) є найуспішнішим клубом Ізраїлю. На фото склад команди 1939 року на стадіоні Сідней Крікет Граунд під час туру Австралією.
Після створення Ізраїльської футбольної асоціації у серпні 1928 року[2] в листопаді 1931 року розпочався перший загальнонаціональний футбольний чемпіонат у підмандатній Палестині, під назвою Палестинська ліга. Останній раз Палестинська ліга відбулася в сезоні 1946–1947 років, відтоді національний чемпіонат проводився під ще чотирма назвами: Ізраїльська ліга з 1949 по 1950 роки; Ліга Алеф, між 1951 і 1955 роками; Ліга Леуміт, з 1955 по 1999; і нарешті, з 1999 року, Прем'єр-ліга Ізраїлю.
Загалом «Маккабі» (Тель-Авів) є рекордсменом за кількістю чемпіонатів, з 23 титулами; вони також є єдиним ізраїльським клубом, який ніколи не вилітав із вищого дивізіону[3][4]. Наступні за успіхом команди — «Хапоель» (Тель-Авів) (14 титулів), «Маккабі» (Хайфа) (12) та «Бейтар» (Єрусалим) (6)[a]. Ці чотири команди виграли всі титули ізраїльської Прем'єр-ліги з її початку в 1999 і до 2012[1][5]; через це їх іноді називають «великою четвіркою» Ізраїлю[6]. У той час як тель-авівські «Маккабі» та «Хапоель» завжди завжди займали високі місця, постійний успіх «Маккабі» з Хайфи та «Бейтара» з Єрусалима прийшов у 1980-х роках. Найдовша серія послідовних титулів становить п'ять, виграних клубом «Хапоель» (Петах-Тіква) між сезонами 1958–59 та 1962–63[5].
Чемпіони
Позначки
У тому ж сезоні чемпіони також виграли Кубок Ізраїлю. (до 1948 — Народний Кубок)
У тому ж сезоні чемпіони також виграли Кубок ліги. (почали проводити у 1984)
§
Чемпіони також виграли обидва кубки в тому сезоні.
Перший титул чемпіона Палестинської ліги виграла команда британської поліції в Палестині, яка завершила сезон без поразок, а також виграла Народний кубок, зробивши перший дубль в історії країни[7]. За винятком цієї команди, що базувалася в Єрусалимі, лише клуби з Тель-Авіва вигравали титул протягом періоду мандата; «Хапоель» і «Маккабі» виграли 5 і 4 чемпіонства відповідно[5]. Через насильницькі конфлікти за участю Ішува розклад змагань був непослідовним, і в деяких сезонах національний чемпіонат не проводився[8].
Повна турнірна таблиця чемпіонату та дані про найкращих бомбардирів наразі невідомі.
Після отримання Ізраїлем незалежності в 1948 році назва чемпіонату була змінена на «Ізраїльська ліга», під такою назвою турнір проводився протягом одного сезону, у 1947–48; Переможцем став клуб «Маккабі» Тель-Авів.
Новий вищий дивізіон, Ліга Алеф, почався з сезону 1951–52. У 1955–56 роках він став другим дивізіоном ізраїльського футболу, коли його замінила Ліга Леуміт як вищий дивізіон. «Маккабі» (Тель-Авів) виграв перші два чемпіонати, що проходили під цією назвою, тоді як сезон 1954–55 завершився тим, що вперше чемпіонат виграла команда не з Тель-Авіва; «Хапоель» (Петах-Тіква) завершив сезон на першому місці в лізі, а «Маккабі» та «Хапоель» з Тель-Авіва посіли друге та третє місця відповідно
Нахум Стельмах(ліворуч, смугаста футболка) виступав за «Хапоель» (Петах-Тіква) в 1950-х роках. Стельмах був ключовим гравцем, оскільки клуб виграв п'ять титулів поспіль між 1958 і 1963 роками[12].
Перший сезон Ліги Леуміт, 1955–56, завершився чемпіонством, виграним «Маккабі» (Тель-Авів), який виграв два з наступних трьох титулів і один «Хапоель» (Тель-Авів). Тоді «Хапоель» (Петах-Тіква) тричі поспіль фінішував на другому місці, перш ніж розпочати рекордну серію з п’яти послідовних перемог у чемпіонаті. П'ять титулів поспіль між сезонами 1958–59 та 1962–63 «Хапоель» з Петах-Тікви не має собі рівних. Два клуби з міста Рамат-Ган, Хапоель» і «Хакоах Маккабі Амідар», виграли титул по разу, перш ніж «Хапоель» взяв титул до Тель-Авіва в сезоні 1965–66. У сезоні 1966–68, який часто називають «подвійним сезоном», шістнадцять команд двічі грали між собою вдома та двічі на виїзді протягом сезону, що тривав два роки. [13]
Протягом 1970-х і 1980-х років шість команд виграли свої перші титули чемпіонату; «Маккабі» (Нетанія) виграв чотири титули між 1970 і 1980 роками, тоді як «Хапоель» (Беер-Шева) виграв два поспіль у сезонах 1974–75 і 1975–76. «Хапоель» (Кфар-Сава), «Маккабі» (Хайфа), «Бейтар» (Єрусалим) і ««Бней-Єгуда»» виграли свої перші титули в 1980-х роках. Після перемоги «Бней-Єгуди» в сезоні 1989–90, «Маккабі» (Хайфа), «Маккабі» (Тель-Авів) і «Бейтар» (Єрусалим) домінували протягом решти епохи Ліги Леуміт, вигравши всі титули, крім останнього; чемпіонат 1998–99 років вперше виграв «Хапоель» (Хайфа).
Коли Ізраїльська прем'єр-ліга стала вищим дивізіоном ізраїльського футболу в сезоні 1999–2000, Ліга Леуміт стала другим дивізіоном. Відтоді лише шість клубів вигравали титул; «Хапоель» (Тель-Авів), «Хапоель Іроні» (Кір'ят-Шмона), «Хапоель» (Беер-Шева), «Маккабі» (Хайфа), «Маккабі» (Тель-Авів) і «Бейтар» (Єрусалим). «Хапоель» (Тель-Авів), «Маккабі» (Хайфа), «Маккабі» (Тель-Авів) і «Бейтар» (Єрусалим) іноді називають «великою четвіркою» ізраїльського футболу[6].
Вигравши сім титулів за 20 сезонів ліги, найуспішнішим клубом за цей період є «Маккабі» (Хайфа); за той самий період «Маккабі» (Тель-Авів) додав шість до своєї загальної кількості, «Хапоель» (Беер-Шева) виграв три чемпіонства, а «Бейтар» (Єрусалим) і «Хапоель» (Тель-Авів) виграли по два чемпіонства. Хоча «Хапоель» (Тель-Авів) лише двічі фінішував на вершині ліги з 1999 року — у сезоні 1999–2000 і через десять років у сезоні 2009–2010, в обох випадках вони виграли дубль.
Це досягнення було зрівняно з «Бейтар» (Єрусалим)» у 2007–08 роках . Іроні Кір’ят-Шмона виграла свій перший чемпіонат у сезоні 2011–2012, таким чином ставши першим переможцем півночі . І «Маккабі» (Тель-Авів), і «Хапоель» (Беер-Шева) виграли три титули поспіль.
Шість команд зробили дубль, вигравши Кубок Ізраїлю протягом того ж сезону. Загалом було виграно 15 дублів (включаючи один требл, «Маккабі» (Тель-Авів) виграв чемпіонат, Кубок штату та Кубок Тото в 2014–15); найуспішнішим клубом у цьому за цим показником є «Маккабі» (Тель-Авів), який сім разів ставав чемпіоном ліги та володарем кубка.
↑ абвЧерез суперечливу програму чемпіонату в 1930-х і 1940-х роках залишається суперечка щодо кількості титулів, виграних «Хапоелем» (Тель-Авів) у той період. Чемпіонат 1934–35 років було припинено, в момент, коли «Хапоель» (Тель-Авів) очолював турнірну таблицю; на той час він залишився неприсудженим, але зараз Ізраїльська футбольна асоціація визнає титул. Сезон чемпіонату 1937–38 років також був припинений задовго до його завершення через повстання арабів у Палестині, знову з «Хапоелем» на вершині таблиці. Як і у випадку з незавершеним чемпіонатом 1934–35 років, Ізраїльська футбольна асоціація сьогодні зазначає, що клуб виграв чемпіонат 1937–38 років. Враховуючи обидва ці титули, Хапоель має п'ять трофеїв Палестинської ліги та 13 загалом титулів чемпіона Ізраїлю, але ФІФА та УЄФА зараховують клубу лише 4 титули до 1948 року, що дає загальну суму в 12. Сам клуб стверджує, що виграв 13 титулів, 5 до незалежності і 8 після. Цю цифру підтверджують Футбольна асоціація Ізраїлю та Ynet
↑У 1938–39 роках було проведено три регіональні ліги в Тель-Авіві, Єрусалимі та Хайфі. «Маккабі» (Тель-Авів) перемогли у Тель-Авівській лізі та Британська поліція в Єрусалимі, чемпіони Хайфи не відомі.[5]
↑У 1942–1943 роках було проведено три регіональні ліги в Тель-Авіві, Єрусалимі та Хайфі. Кожен регіональний чемпіон мав брати участь у тристоронній міні-лізі за національний титул, але коли Ліга Хайфи була скасована, національний чемпіонат був зведений до одного матчу між чемпіонами Тель-Авіва та Єрусалиму. Чемпіони Єрусалиму, «Хоменетнем», відмовилися грати проти «Маккабі» Тель-Авів, що призвело до того, що «Маккабі» був оголошений національним чемпіоном за замовчуванням. Сьогодні титул не визнається Ізраїльською футбольною асоціацією.[5][9][10]
↑Замість національного чемпіонату було проведено дві регіональні ліги. «Бейтар» (Тель-Авів) переміг у Південній Лізі, «Хапоель» (Тель-Авів) переміг у північній лізі[5][11]. Ізраїльська футбольна асоціація визнає обидві команди чемпіонами ліги цього сезону.[9]
↑Ліга не була завершена через початок війни. ЇФА визнала чемпіонами, «Бейтар» який був лідером на момент припинення змагань.[9]
↑Ліга була припинена після того, як було зіграно лише кілька матчів. ЇФА визнала чемпіонами, «Бейтар» який був лідером на момент припинення змагань.[9]
↑В останній матч сезону 2000–01, «Маккабі» з Хайфи грали вдома проти «Маккабі» з Тель-Авіва, гру було перервано через 82 хвилини, коли «Маккабі» з Хайфи вів з рахунком 3:2, коли вболівальники спробували вторгнутися на поле, внаслідок цього постраждала 41 особа. «Маккабі» (Тель-Авів) отримав технічну перемогу з рахунком 2:0.[14][15]
