PROFILPELAJAR.COM

Софія Угорська
Софія Угорська
угор. Magyarországi Zsófia
13-а герцогиня-консорт Саксонії
Початок правління:	28 березня 1072
Кінець правління:	18 червня 1095
Інші титули:	маркграфиня Крайни та Істрії (близько 1062 — 1070)
Попередник:	Гертруда фон Ханденслебен
Наступник:	Ригенза Нортгеймська
Дата народження:	близько 1050
Дата смерті:	18 червня 1095
Чоловік:	1) Ульріх Істрійський ; 2) Магнус Саксонський
Діти:	Від першого шлюбу: Ульріх, Поппо, Ріхгарда, Вальбурга, Адельгейда; Від другого шлюбу: Вульфхільда, Ейліка
Династія:	Арпади, Веймар-Орламюнде, Біллунги
Батько:	Бела I
Мати:	Ріхеза Польська

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Софія Угорська.

Софія Угорська (угор. Magyarországi Zsófia), (нар. близько 1050 — пом. 18 червня 1095) — угорська принцеса з династії Арпадів, донька короля Угорщини Бели I та польської королівни Ріхези, дружина маркграфа Крайни та Істрії Ульріха, а після його смерті — герцога Саксонії Магнуса.

Біографія

Софія народилась близько 1050 року в родині герцога Угорщини Бели та його дружини Ріхези Польської. Батько в цей час був правителем третини Угорщини, яка включала автономне Нітранське князівство й історичний комітат Біхар,^[1] з правом карбувати власну монету. Матір доводилася донькою польському королеві Мешкові II, сучасні дослідження свідчать, що її справжнім іменем було Адельгейда.^[2] В родині вже зростали сини Геза, Ласло та Ламперт. Згодом народилися доньки Євфемія,^[3] Ілона, Марія та Аделаїда. Королем Угорщини в цей час був їхній дядько Андрій I.

Після коронації сина Андрія, Шаламона, відносини між ним та Белою стали напруженими. Останній залишив Угорщину та знайшов прихисток у свого шурина Болеслава II. У 1060 році він повернувся на чолі польського війська. Андрію на допомогу рушили німецькі загони, відправлені регенткою Агнес де Пуатьє. Громадянська війна між братами завершилася перемогою Бели, який став королем Угорщини.

В той же час був знайдений перший наречений для Софії. Ним став граф Веймара Вільгельм IV, який походив з тюринзького дому Веймар-Орламюнде. Він очолював похід німецьких військ проти повсталого Бели у 1060 році. У битві при Візельбурзі Вільгельма захопили у полон. Старший брат Софії, Геза, вражений його хоробрістю, умовив батька відпустити графа на волю та видати за нього Софію. Той, однак, помер до весілля, слідуючи із нареченою додому.^[4]

Софія, зрештою, одружилася із небожем першого нареченого, Ульріхом, який був маркграфом Крайни та Істрії.^[5] Відомості про їхній шлюб містяться у хроніці Саксонського анналіста.^[6] У подружжя народилося п'ятеро дітей:

Ульріх (? — 1112) — граф Веймара (1070—1112), маркграф Крайни (1098—1112) та Істрії (1098— близько 1107), був одружений з Адельгейдою Тюринзькою, дітей не мав;
Поппо (? — 1098) — маркграф Крайни (1070—1098) та Істрії (1096—1098), був одружений із Ріхгардою фон Спангейм, мав двох доньок;
Ріхгарда (? — близько 1110) — дружина графа Шаєрна, Екегарда I або його брата Отто II;
Вальбурга (? — ?) — дружина князя Брно Конрада або князя Моравії Удальріка;
Адельгейда (? — 1122) — дружина войта Регенсбургу Фрідріха II, а після його смерті — графа Лурну Удалшалка, мала четверо дітей від першого шлюбу.

Чоловік Софії, використовуючи дружні стосунки з Угорщиною, відразу почав розширювати свої володіння в Істрії, незважаючи на опір патріарха Аквілеї та Венеціанської республіки. До 1063 року він уже володів великими територіями уздовж Адріатичного узбережжя до Фіуме, які пізніше стали герцогством Меранія; його права на ці землі були офіційно визнані Генріхом IV. У 1067 році Ульріх до того ж став номінальним графом Веймару. Втім, на початку березня 1070 року він помер.

Невдовзі після смерті першого чоловіка, Софія вийшла заміж за старшого сина герцога Саксонії, Магнуса.^[7] Другий шлюб підтверджується хронікою церкви Святого Михайла у Люнебурзі.^[6] У подружжя народилося двоє доньок:

Вульфхільда (? — 1126) — дружина герцога Баварії Генріха IX Чорного, мала восьмеро дітей;
Ейліка (? — 1142) — дружина герцога Саксонії та графа Балленштедту Отто Багатого, мала сина та доньку.

У березні 1072 року її чоловік став правлячим герцогом Саксонії. В цей час він перебував у полоні в фортеці Гарцбург^[8] та був звільнений лише наступного року під час Саксонського повстання.^[9]

Софія пішла з життя 18 червня 1095 року. Її прах спочиває у монастирі Святого Михайла у Люнебурзі.

Магнус другого шлюбу не брав та пережив дружину на одинадцять років.

Генеалогія

Міхай

болгарська принцеса

?

Болеслав I Хоробрий

Емнільда Лужицька

Еццо Лотаринзький

Матильда Лотаринзька

Вазул

невідома з родини Татоня

Мешко II В'ялий

Рикса Лотаринзька

Бела I

Ріхеза Польська

Софія

Примітки

↑ Kristó, Gyula; Makk, Ferenc. Az Árpád-ház uralkodói [=Rulers of the House of Árpád]. — I.P.C. Könyvek, 1996. — ISBN 963-7930-973 — стор. 78
↑ K. Jasiński, Rodowód pierwszych Piastów, Wrocław — Warszawa, 1992.
↑ Можливо була донькою Андрія I.
↑ Heinrich Theodor Flathe: Wilhelm (Markgraf von Meißen). In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 43, Duncker & Humblot, Leipzig 1898, стор. 117 [1] (нім.)
↑ Відомості про маркграфа Ульріха [2] (нім.)
↑ ^а ^б Фонд середньовічної генеалогії [3] (англ.)
↑ Lutz Fenske: Magnus. In: Neue Deutsche Biographie. Band 15, Duncker & Humblot, Berlin 1987, ISBN 3-428-00196-6, стор. 666 [4] (нім.)
↑ Eine historische Exkursion: Kaiserweg [5] (нім.)
↑ Otto von Heinemann: Magnus, Herzog von Sachsen. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 20, Duncker & Humblot, Leipzig 1884, стор. 69—72 [6] (нім.)