На початку XVII ст. надала земельну ділянку для будівництва дерев'яного костелу св. Казимира під Високим замком[2]. У 1623 році разом з матір'ю та бабцею Реґіною брали участь у відбитті нападу татар на Олесько.
Людвік Олізар продав їй містечко Вороньків з прилеглими землями — спадок дружини Анни, доньки Лавріна Лозки та його першої дружини Ганни Гулевичівни — за 65000 злотих; Софія своєю чергою віддала маєток Людвіку Олізару в оренду «для повернення 65000 зл.», що потім стало причиною тривалих судових процесів, в які був втягнутий син Ян.[1] 20 січня 1637 у Львові провела зі зведеною сестрою Марціаною Конєцпольською, сином іншої зведеної сестри Катажини Станіславом Фірлеєм поділ спадку після смерті брата Станіслава. Отримала всі маєтки Жолкевських, частину — Даниловичів; зокрема: Жовква, Бориспільська волость, понад 200 сіл в «Україні», «ключі»: «Яричівський» з Новим Яричевом, 11 сіл, лісовий комплекс Копані (більше 800 морґів) у Львівській землі, «Куликівський» з 19 селами, «Озернянський» (9 сіл, також 400 морґів лісу), Маркопільський (12 сіл, також 400 морґів лісу), Сасів.
Після смерті чоловіка сама керувала Жовквою. У 1642, 1647 роках згадані її процеси з кн. Вишневецьким, який забрав у неї маєтки у Київському воєводстві. 19 грудня 1647 Щуровичі з прилеглостями відступила улюбленому сину Мареку.
Померла у Жовкві, де була похована на початку лютого в домініканському костелі (тепер — храм Св. Йосафата УГКЦ). Цей монастирський комплекс почав раніше будуватись на її кошти як усипальниця для улюбленого сина Марека. Пізніше її останки були перенесені до Любліна, остаточно перепоховані у 1983 році у краківському костелі Св. Трійці.
Сім'я
Теофіла Собеська (Данилович) із синами на молитві у Жовкві
Sobieska z Daniłowiczów Teofila Zofia (1607—1661) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, PAU, 1999—2000. — T. XXXIX/3, XXXIX/4, zeszyty 162—163. — S. 479—481. (пол.)
.svg){kind=small}