Соня Грін
Sonia Greene
Ім'я при народженні	Соня Гафт Шафіркін
Народилася	16 березня 1883(1883-03-16)[1][2][3] Ічня, Чернігівська губернія (нині Ічня, Чернігівська область, Україна)
Померла	26 грудня 1972(1972-12-26)[1][2][3] (89 років) Санленд, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Поховання	Home of Peace Cemeteryd[4]
Громадянство	США
Національність	єврейка
Діяльність	письменниця, автобіограф
Мова творів	англійська
У шлюбі з	Говард Лавкрафт
Діти	Carol Weldd
Соня Грін у Вікісховищі

|Ukrcenter= |Примітки=

Соня Гафт Ґрін Лавкрафт Дейвіс (англ. Sonia Haft Greene Lovecraft Davis, при народженні: Соня Гафт Шафіркін; 16 березня 1883, Ічня, Російська імперія — 26 грудня 1972, Лос-Анджелес, США) — американська письменниця, видавчиня-аматорка та підприємиця українського походження; також відома через шлюб з письменником-фантастом Говардом Лавкрафтом.

Соня Шафіркін народилася 16 березня 1883 року в єврейській сім'ї, у містечку Ічня на Чернігівщині. Її батько, Симон Шафіркін, володів невеликим і не дуже успішним магазином в Ічні, зрештою він взагалі був розгромлений, як і в багатьох інших євреїв. Потім батько був призваний на військову службу, після звільнення вирішив шукати кращої долі в Східній Європі. Він емігрував сам, пообіцявши невдовзі забрати й сім'ю. На час його відсутності мати Соні, Ракель, разом із дочкою переїхала жити до своїх батьків. Певний час батько писав листи матері, але зрештою перестав. Тоді Ракель змінила прізвище на дошлюбне — Гафт^[5] і 1890 року теж залишила країну^[6]: виїхала із Сонею до Англії, де приєдналася до двох своїх братів, які емігрували раніше й доволі успішно вели справи в Ліверпулі^[5].

У Ліверпулі Ракель Гафт відкрила магазин-ательє з пошиття одягу^[5], але затрималася тут ненадовго: 1892 року, разом зі знайомими, яких знала ще в Росії, поїхала до Нью-Йорку, залишивши Соню в школі барона де Гірша^[en], в околиці Ліверпуля. Утім, того ж року Ракель одружилася з американцем єврейського походження, Соломоном Мосесоном, і забрала дочку до США^[5][6]. Мосесон називав себе на американський лад — Семюелем Моррісом і мав магазин у місті Ельміра штату Нью-Йорк, сім'я жила тут і Соня вчилася в місцевій школі. Коли дівчині виповнилося 13, вітчим вирішив, що вона вже мусить працювати, і її віддали опановувати професію модистки^[5].

Через два роки, коли Соня Гафт уже працювала модисткою в Нью-Йорку^[5], вона познайомилася з Самуелем Шекендорфом^[7] — також євреєм-емігрантом з Російської імперії, на 10 років старшим за неї. Він був комерсантом і пізніше змінив ім'я на більш милозвучне — Стенлі Ґрін (Stanley Greene)^[5]. 24 грудня 1899 року вони одружилися^[7] і Соня взяла прізвище Ґрін. У цьому шлюбі народила двох дітей: сина (1900 р.н., помер тримісячним немовлям) та дочку Флоренс Керол (нар. 19 березня 1902 — пом. 31 березня 1979, стала успішною журналісткою, відомою як Керол Велд^[en])^[6][7].

Стосунки з чоловіком були складними: він виявився неврівноваженим, із важкою вдачею та психічними розладами^[8], а крім того, не працював і зраджував^[5]. Зрештою, 1916 року він наклав на себе руки^[7], але на той час Соня вже залишила його й жила окремо в престижному районі Нью-Йорка разом із дочкою. У неї оселилася й мати Ракель зі своїми двома дітьми від шлюбу з Моррісом, якого вона кинула^[5]. Тоді Соня Ґрін уже була успішною та енергійною підприємицею: вона закінчила курси підвищення кваліфікації при Колумбійському університеті й отримала керівну посаду в компанії «Ferle Heller's», яка займалася проєктуванням, виготовленням та продажем модного одягу. Соня Гафт очолювала напрямок жіночого одягу, працювала в магазині в центрі Нью-Йорка й мала дуже значний на той час дохід — 10 тисяч доларів на рік^[8].

1917 року Соня Ґрін познайомилася із журналістом Джеймсом Ф. Мортоном, який і зацікавив її літературною твочістю^[6]. Вона почала відвідувати лекції, ходити до вечірньої школи для вдосконалення знання англійської, увійшла до Національної асоціації аматорської преси. З 1920 року її будинок на Парксайд-авеню в Брукліні став місцем зустрічей «Клубу блакитного олівця» (Blue Pencil Club) — об'єднання журналістів-аматорів Нью-Йорка^[5]. На початку липня 1921 року Соня Гафт, у складі нью-йоркської делегації, поїхала на з'їзд журналістів-початківців до Бостона й там познайомилася з Говардом Лавкрафтом^[8]. Енергійна і вродлива Соня Грін зацікавилася непоказним молодим письменником^[9]:

	Я захоплювалася його особистістю, але, відверто кажучи, перший час, не його зовнішністю
— зі спогадів Соні Ґрін про Говарда Лавкрафта

Згодом Соня Грін вступила до Об'єднаної асоціації аматорської преси, членом якої на той час був і Лавкрафт, пожертвувала кошти на її користь і зав'язала листування з письменником^[6]. У подальшому розвитку стосунків проявила ініціативу: на початку вересня того ж року вона на два дні приїхала з візитом до Лавкрафта у Провіденс. У жовтні 1921 року Соня Грін випустила перший номер власного аматорського журналу «Рейнбоу» (The Rainbow), у якому було опубліковано кілька її нарисів, а також твори Лавкрафта та інших її друзів^[10]. Другий і останній номер журналу побачив світ у травні 1922^[6]. Навесні 1922 року Лавкрафт, на запрошення Соні Гафт, приїжджав до неї у Нью-Йорк, вони продовжували листування — Лавкрафт писав щодня, деякі листи сягали 50 сторінок, але після розриву Соня всі їх спалила. Ці стосунки дали певний повштох у творчості Лавкрафта, також разом вони написали оповідання «Жах на Мартін-Біч», яке, втім, уперше було видане у листопаді 1923 року за авторством лише Соні Гафт під назвою «Невидимий монстр»^[8].

	Коли вона увірвалася в моє обмежене життя студента-заучки із Медісона [у 1921 або 1922], я відчув себе сірим горобцем, який закляк перед коброю. Подібна до Юнони, владна, з неперевершеними темними очима та волоссям, вона була надто царською для персонажки Достоєвського і, радше, видавалася героїнею із найвойовничіших сторінок «Війни і миру». Втілення величі вільної й освіченої особистості, вона проявляла унікальну глибину та силу почуттів, і спонукала мне Писати, Працювати, Творити.
— Альфред Гальпін, композитор і близький друг Говарда Лавкрафта про своє знайомство із Сонею Ґрін[9]

На думку дослідників, одружитися Лавкрафту запропонувала Соня Грін, і 3 березня 1924 року вони побралися, у Соборі святого Павла на Бродвеї (їй тоді виповнився 41 рік, Лавкрафту — 34). Подружжя оселилося в її будинку в Брукліні. У період з травня 1924 року по березень 1925 року Соня Гафт Ґрін Лавкрафт очолювала Об'єднану асоціацію аматорської преси, видала кілька випусків аматорського журналу «United Amateur», де, поміж інших, опублікувала й свої твори^[11].

Новий шлюб був нетривалим. Невдовзі після одруження Соня втратила роботу в «Ferle Heller's»: або з причини банкрутства компанії, або ж вона пішла сама й спробувала відкрити власний магазин, але невдало^[11]. У жовтні 1924 року її вразив гострий напад гастриту. Лавкрафт у Нью-Йорку роботу знайти не міг і, після одужання, Соня, не знайшовши інших прийнятних варіантів, 31 грудня 1924 року поїхала до Цинциннаті, де їй запропонували посаду в універмазі, потім — у Клівленд. Вона утримувала чоловіка, який переселився у невелику квартиру в Брукліні, кожні два-три тижні приїжджала до нього, але шлюб уже не мав майбутнього^[12]. Манірний та інтелігентний Лавкрафт страждав у галасливому Нью-Йорку й дружина сама запропонувала йому повернутися назад у Провіденс^[13], що він з радістю і зробив у квітні 1926 року^[14]. Соня допомогла влаштуватися Лавкрафту, приїжджала ще кілька разів. Навесні 1928 року вона відкрила власний магазин капелюхів у Нью-Йорці, з цієї нагоди до неї приїжджав і чоловік. Утім, Соня вже розчарувалася в шлюбі і сімейному житті на відстані й наприкінці року запропонувала розлучитися^[11]. Лавкрафт цього не очікував, був проти, але зрештою погодився. За законами штату Нью-Йорк того часу розлучення було можливе лише за умови подружньої зради, психічної хвороби або довічного ув'язнення одного з подружжя. Соня погодилася, щоб хтось з родичів Говарда фіктивно свідчив проти неї про зраду й відповідні папери мали бути підписані у квітні 1929 року. Однак одні джерела стверджують, що Лавкрафт, кохаючи Соню, так і не підписав їх, і юридично вона залишилася його дружиною на все життя^[11], інші — що вони все-таки були підписані й подружжя розлучилося^[13].

У 1930 році Соня Ґрін написала п'єсу «Алкеста», яка невеликим накладом була опублікована лише 1985 року. У 1933 році вона переїхала до Каліфорнії, де продовжила займатися комерційною діяльністю^[15], але попередньо знищила всі листи від Говарда Лавкрафта^[10]:

	У мене була повна валіза листів, які він писав мені роками, але перш ніж покинути Нью-Йорк заради Каліфорнії, я віднесла їх у поле і піднесла до них сірника
— зі спогадів Соні Грін про стосунки з Говардом Лавкрафтом

1936 року, в Лос-Анджелесі, Соня Грін одружилася з Натанієлем Авраамом Дейвісом, професором економіки та міжнародного права. Через 10 років чоловік помер. Решту життя вона прожила сама, написала ще кілька невеликих творів, а також мемуари про Лавкрафта. З єдиною дочкою Флоренс Керол вони посваривалися невдовзі після шлюбу із Лавкрафтом і до глибокої старості Соні взагалі не спілкувалися. Останні роки Соня Грін була прикута до інвалідного візка й жила у закладі для літніх людей «Diana Lynn Lodge» у Санленді, околиці Лос-Анджелеса, тут і померла 26 грудня 1972 року^[5].

Соня Грін — письменниця-аматорка, її творчість не була дуже плідною, окремі твори було опубліковано вже після смерті^[15][16][17].

• Вірші
  • «До Флоренції» (Ode to Florence) — жовтень 1921, журнал «Рейнбоу»
  • «Морс Омнібус Коммуніс» (Mors Omnibus Communis) — жовтень 1921, журнал «Рейнбоу»
• Оповідання
  • «Невидимий монстр^[en]» / «Жах на Мартін-Біч» (The Invisible Monster / The Horror at Martin's Beach) — 1923, у співавторстві з Говардом Лавкрафтом, під іменем Соні Г. Грін
  • «Чотири години» (Four O'Clock) — 1949, написане у 1922
• П'єси
  • «Алкеста» (Alcestis: A Play) — 1985, 200 примірників, під іменем Соні Гафт Грін Лавкрафт
• Мемуари
  • «Європейські враження» (European Glimpses) — 1988, у співавторстві з Говардом Лавкрафтом, під іменем Соні Г. Грін
  • «Приватне життя Г. Ф. Лавкрафта» (The Private Life of H. P. Lovecraft) — 1992, під іменем Соні Г. Дейвіс
• Есе
  • «Лавкрафт, яким я його знала» (Lovecraft as I Knew Him) — 1948, під іменем Соні Г. Дейвіс
  • «Спогади про Лавкрафта: Я» (Memories of Lovecraft: I) — 1969, під іменем Соні Гафт Лавкрафт Дейвіс
• Нариси
  • «Лінива ідилія» (Idle Idylls) — жовтень 1921, журнал «Рейнбоу»
  • «Філософія» (Philosophia) — жовтень 1921, журнал «Рейнбоу»
  • «Аматеурдом редактора» (Amateurdom of the Editor) — травень 1922, журнал «Рейнбоу»
  • «Аматорські афоризми» (Amateur Aphorisms) — травень 1922, журнал «Рейнбоу»
  • «Комерція — прокляття мистецтва» (Commercialism — the Curse of Art) — травень 1922, журнал «Рейнбоу»
  • «Гра в шахи» (A Game of Chess) — травень 1922, журнал «Рейнбоу»
  • «Хейнс проти Хаунтейн» (Heins versus Houtain) — травень 1922, журнал «Рейнбоу»
• Статті
  • «Аматеурдом і редактор» (Amateurdom and the Editor) — жовтень 1921, журнал «Рейнбоу»
  • «Аматеурдом і редактор» (Amateurdom and the Editor) — травень 1922, журнал «Рейнбоу»
  • «Думка» (Opinion) — травень 1922, журнал «Рейнбоу»
  • «Рекрутинг» (Recruiting) — травень 1922, журнал «Рейнбоу»
• Видавнича та редакторська діяльність
  • 1921—1922 — Журнал «Рейнбоу»
  • 1924—1925 — Журнал «United Amateur»

• Зібрання архівних публікацій, листів та світлин Соні Грін [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
• Світлини Говарда Лавкрафта та Соні Грін [Архівовано 18 січня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Спільна світлина Говарда Лавкрафта та Соні Грін, зроблена під час їхнього знайомства 5 липня 1921 року [Архівовано 29 липня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)

• Sonia H. Davis, Lovecraft Collection. The Private Life of H.P. Lovecraft / S. T. Joshi. — Necronomicon Press, 1985. — 25 с. — ISBN 0-318-04718-7.(англ.)
• Bob Curran. Encyclopedia of the Undead: A Field Guide to Creatures That Cannot Rest in Peace. — ReadHowYouWant, 2009. — С. 381-382. — ISBN 1-442-95911-8.(англ.)
• S. T. Joshi. A Dreamer and a Visionary: H.P. Lovecraft in His Time. — Liverpool : Liverpool University Press, 2001. — 422 с. — ISBN 0-853-23946-0.(англ.)
• S. T. Joshi. H.P. Lovecraft: A Life. — Necronomicon Press, 1996. — 704 с. — ISBN 0-940-88488-7.(англ.)
• S. T. Joshi, David E. Schultz. An H.P. Lovecraft Encyclopedia. — Greenwood Publishing Group, 2001. — С. 59-61. — ISBN 0-313-31578-7.(англ.)
• L. Sprague de Camp. Lovecraft: A Biography. — Hachette UK, 2011. — 480 с. — ISBN 0-575-10364-7.(англ.)
• Глеб Елисеев. Великие исторические персоны. Лавкрафт. — Москва : Вече, 2013. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-5141-6.(рос.)