Соня Батя
Ім'я при народженні	чеськ. Sonja Wettstein[1]
Народилася	8 листопада 1926(1926-11-08)[3] Цюрих, Швейцарія
Померла	21 лютого 2018(2018-02-21) (91 рік) або 20 лютого 2018(2018-02-20)[2] (91 рік) Торонто, Канада
Поховання	кладовище Маунт-Плезент[4]
Країна	Швейцарія
Місце проживання	Торонто
Діяльність	архітекторка, підприємиця
Галузь	чоботарство[1]
У шлюбі з	Томаш Ян Батя
Діти	Rosemarie Blyth-Batad

Соня Інґрід Батя OC MSM CD, або Соня Батьова, уроджена Веттштайн (8 листопада 1926(1926-11-08), Цюрих — 21 лютого 2018(2018-02-21) або 20 лютого 2018(2018-02-20), Торонто) — швейцарсько-канадська бізнес-леді, філантропка, колекціонерка і засновниця Музею взуття Баті^[5], яка спочатку отримала освіту архітектора^[6][7].

Вона залишила студії архітектури після шлюбу з Томашем Яном Батею, директором Bata Shoes і переїхала до Торонто в 1946 році, де заприятелювала з представниками архітектурної спільноти. Її друзі-архітектори прийшли з допомогою. Раймонд Моріяма спроектував Музей взуття Баті, а Джон Кресвелл Паркін спроектував вражаючу штаб-квартиру Bata Shoes в районі Дон-Міллз у Торонто і заміський будинок сім'ї в Батаві^[8]. Хоча раніше вона уявляла, що стане великою архітекторкою, вона вирішила спрямувати свої естетичні смаки на покращення компанії Bata Shoes^[9].

Також у 1940-х роках вона почала колекціонувати взуття та досліджувати його історію. У 1979 році вона заснувала фонд Музею взуття Баті. Музей взуття Баті, заснований у 1995 році, є найбільшим у світі музеєм взуття^[10], а власність основної колекції належить родині Баті^[11]. Соня Батя була президентом музею^[12].

Соня Батя також була головою Національної ради дизайну (1970-ті)^[13]. Вона допомогла створити французьку школу в Торонто, була членом ради Художньої галереї Онтаріо, входила до правління Alcan і Canada Trustco (нині TD Canada Trust), афілійованого зі Всесвітнім фондом дикої природи^[14], і була удостоєна звання почесного капітана ВМФ Канади та стала спонсором корабля HMCS Ottawa^[5].

У 1983 році вона стала офіцером ордена Канади. Соня Батя померла у своєму будинку в Торонто 20 лютого 2018 року, переживши свого чоловіка на дев'ять років.

У неї було з Томашем Яном четверо дітей^[15]. Її тесть — Томаш Батя старший, засновник Bata Shoes^[16].

• Отримала нагороду офіцера ордена Канади (OC) у 1983 році.
• У 1992 році отримала медаль «125-річчя Конфедерації Канади» .
• Вона отримала канадську версію Золотої ювілейної медалі королеви Єлизавети II у 2002 році.
• Вона отримала канадську версію діамантової медалі королеви Єлизавети II у 2012 році.
• 19 лютого 2007 року отримала медаль «За заслуги в службі»^[17]
• Вона отримала відзнаку Канадських військ (CD) з 1 застібкою за 24 роки служби як почесний капітан Королівських ВМС Канади 1989—2013.
• Супутник Зали слави канадського бізнесу
• Нагорода за життєві досягнення, Рада роздрібної торгівлі Канади
• 1995, Рада конференцій Канади 

• Bata, Thomas John; Sinclair, Sonja (1990). Bata: Shoemaker to the World. Bata. ISBN 978-0-7737-2416-7. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
• Benstock, Shari; Ferriss, Suzanne (2001). Footnotes: On Shoes. Rutgers University Press. ISBN 978-0-8135-2871-7. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
• DeMello, Margo (10 вересня 2009). Feet and Footwear: A Cultural Encyclopedia. ABC-CLIO. ISBN 978-0-313-35715-2. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
• Grzeskowiak, Mark (16 квітня 2008). Toronto & Niagara Colourguide. Formac Publishing Company Limited. ISBN 978-0-88780-760-2. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
• Rezac, Darcy (2005). Work the Pond: Use the Power of Positive Networking to Leap Forward in Work and Life. Prentice Hall Press. ISBN 978-0-7352-0402-7. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.