Довжина птаха становить 12-14 см, вага 11-21 г. Довжина крила у самців становить 70-77 мм, у самиць 69-75 мм, довжина хвоста у самців становить 47-51,2 мм, у самиць 44,6-50,5 мм, довжина дзьоба у самців становить 12,5-14,4 мм, у самиць 13,2-13,9 мм, довжина цівки становить 23,4-26,2 мм. Виду притаманний статевий диморфізм.
У самців верхня частина голови і верхня частина тіла темно-синя, нижня частина тіла біла. Обличчя, скроні, шия і груди з боків чорні. боки синювато-сірі. Райдужки темно-карі, дзьоб чорний, знизу біля основи рожевий, лапи рожеві. У самиць верхня частина тіла оливково-коричнева з синюватим відтінком, крила коричневі, верхні покривні пера крил, надхвістя і хвіст сині. Горло і верхня частина грудей охричті, решта нижньої частини тіла біла.
У молодих птахів верхня частина тіла переважно чорнувато-бура, поцяткована краплеподібними охристими плямами. Хвіст у молодих самців синюватий, у молодих самиць коричнюватий. Горло, груди і боки лхристо-коричневі зі слабо вираженим лускоподібним візерунком, решта нижньої частини тіла білувата. У представників підвиду L. c. bochaiensis верхня частина тіла більш темна, у представників підвиду L. c. nechaevi темні частини оперення займають більшу площу.
Сині соловейки живуть в підліску тайги, хвойних і мішаних лісів, що складають переважно з ялин, ялиць, берез, сосен і тополь, в густих чагарникових заростях серед повалених дерев і хмизу, на узліссях ялинових і ялицевих лісах поблизу високотравних лук, в заростях на берегах річоу і в дубових рідколіссях. В Японії вони гніздяться в широколистяних, хвойних і мішаних лісах в густим підліском, особливо поблизу струмків і в захищених долинах. На Хоккайдо вони зустрічаються переважно в низовинах, на Хонсю — в гірських лісах на висоті від 1000 до 1600 м над рівнем моря, на більш низьких висотах там їх замінюють японські соловейки. Зимують сині соловейки у вологих широколистяних і вічнозелених тропічних лісах, в бамбукових заростях, на покинутих каучукових плантаціях і серед прибережної рослинності, на висоті до 500 м над рівнем моря[9]. Також вони зустрічаються в мангрових і очеретяних заростях, парках і садах. Порівняно з іншими представниками роду Larvivora, сині соловейки віддають перевагу менш густому підліску.
Сині соловейки живляться комахами, зокрема жуками, кллопами і мурахами, їх личинками, павуками та іншими безхребетними, а також ягодами і насінням трав. В Росії сезон розмноження у них триває у червні-липні, а в Китаї і Японії у травні-червні. В Японії середня площа гніздової території становить 1 га в широколистяних лісах і 0,5 га в хвойних. Гніздо чашоподібне, робиться з моху і листя, встелюється шерстю, розміщується на землі, серед коріння дерев, хмизу або папороті, часто під чагарником. В кладці від 4 до 6 синіх або блакитних яєць. Сині соловейки іноді стають жертвами гніздового паразитизмурудоволих зозуль.
↑Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 листопада 2022.
↑L. Szulpin. Données nouvelles concernant la distribution géographique des oiseaux dans la région d'Oussouri du Sud et la description de quelques sous-espèces nouvelles // Annuaire du Musée Zoologique de l'Académie des Sciences de l'Union des Républiques Soviétiques Socialistes (Ежегодник Зоологического Музея Академии Наук Союза Советских Социалистических Республик). — 1928. — Т. 28, № 3.
↑Tarsiger.com Спостереження синього соловейка в Західній Палеарктиці
↑Dominic, Mitchell (2017). Birds of Europe, North Africa and the Middle East : An Annotated Checklist. Barcelona: Lynx Edicions. ISBN978-84-941892-9-6.
↑The Birds of the Thai-Malay Peninsula. — Bloomsbury Publishing. — 2010. — Т. 2. — С. 501–504.
.jpg)
.jpg)
