Скейлінг Бйоркена — властивість інваріантності формфакторів глибоко непружного процесу розсіювання електрона на нуклоні відносно змінення імпульсу та енергії цих процесів у одне й те саме число разів. Виявив 1969 року Д. Бйоркен^[en] у ході аналізу результатів дослідів із розсіювання електронів на протонах на Стенфордському прискорювачі електронів^[1]. Скейлінг Бйоркена є одним із підтверджень партонної моделі нуклонів.

Формфактор глибоко непружного процесу розсіювання електрона на нуклоні ${\displaystyle e+N\rightarrow e'+N'}$ (${\displaystyle e,e'}$ — початковий і кінцевий електрони, ${\displaystyle N}$ — початковий нуклон, ${\displaystyle N'}$ — сукупність кінцевих адронів, що утворилися в результаті процесу) залежить тільки від безрозмірнісного відношення квадрата переданого чотиривимірного імпульсу ${\displaystyle q^{2}=(p_{e}-p_{e'})^{2}}$ до квадрата повної енергії системи ${\displaystyle E_{x}^{2}=(p_{e}-p_{e'}+P_{N})^{2}c^{2}}$ в системі відліку, пов'язаній із її центром інерції: ${\displaystyle {\frac {q^{2}c^{2}}{E_{x}^{2}}}}$^[2]. Цю величину називають межею Бйоркена^[3].

• Інваріантність щодо масштабу
• Скейлінг Фейнмана

• Ширков Д. В. Физика микромира. — М. : Советская энциклопедия, 1980. — 528 с.
• Шелест В. П. Лекции о структуре и свойствах адронов. — М. : Атомиздат, 1976. — 248 с.