Символи «ДНР»

Символи «ДНР» — ряд символів, які розглядаються керівництвом терористичного угруповання «ДНР» як «державні» символи очолюваного ними терористичного угрупування[1]. Існують три такі символи — прапор, герб і гімн.

Прапор «ДНР»

Прапор «ДНР»

Прапор «ДНР» був затверджений 21 червня 2014 року[2] і являє собою полотно з трьома горизонтальними смугами — чорною, синьою та червоною, на яких розміщено герб «ДНР», а також слова «Донецкая народная» і «республика», виконані в стилі російського уставу зверху і знизу від герба відповідно. В такому вигляді (але без слова «народная») прапор «ДНР» використовувався організацією «Донецька республіка» ще у 2000-х роках[3]. З 27 лютого 2018 прапор ДНР є чорно-синьо-червоний триколор (без написів і гербу)[4].

Існує міф про те, що прапор «ДНР» використовувався ще в часи Донецько-Криворізької республіки, але цей міф не має наукових підтверджень. Вперше чорно-синьо-червоний прапор на теренах Донбасу був використаний 8 жовтня 1991 року прорадянськими та проросійськими силами при створенні Інтерруху Донбасу[5]. Біля його витоків, як стверджує засновник Інтерруху Донбасу В. Корнілов, був український радянський червоно-синій прапор з додаванням внизу чорною смужки, що мала б символізувати донецьке вугілля.

Існують різні трактування символіки кольорів прапору. За однією із них за основу було взято російський прапор, проте білий колір було замінено на чорний, оскільки «чорне — це символ православ'я, а у сім'ї Романових, які проіснували 300 років, чорне теж зверху»[6]. За іншою версією, чорний колір символізує родючу землю, синій — дух народу і води Азовського моря, червоний — кров.[7]

Герб «ДНР»

Герб «ДНР»

Герб «ДНР» також був затверджений 21 червня 2014 року[8]. Герб являє собою срібного двоголового орла, який підняв вгору розпущені крила. На грудях орла — в червленому щиті Архістратиг Михаїл в срібному одязі та озброєнні й мантії з лазурним мечем і срібним із золотими краями щитом із золотим хрестом[9]. Ноги в орла відсутні[10].

Гімн «ДНР»

Початково «офіційним гімном» «ДНР» вважалася пісня «Вставай Донбас», відома у виконанні панк-групи «День Триффидов». Натомість 9 травня 2015 на параді в Донецьку як гімн було презентовано пісню «Великий Донбасс: честь и гордость народа»[11], написану Михайлом Хохловим — музичним керівником Донецького музично-драматичного театру, випускником Хмельницького музичного училища[12]. Музика цього гімну виявляє схожість з гімнами СРСР та радянської України. Пісня була названа символом ватного симфонізму[13][14]

Примітки

  1. Верховна Рада визнала «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями, а Росію – агресором (відео) - DailyLviv.com. dailylviv.com (укр.). Процитовано 10 жовтня 2017.
  2. Депутаты ДНР утвердили герб и флаг республики - Международная панорама - ТАСС. tass.ru. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 6 липня 2018.
  3. ДНР готовилась с 2006 г.: 11 выводов украинских экспертов (2)
  4. Вступил в силу Закон «О Государственном флаге Донецкой Народной Республики». dnrsovet.su. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 6 липня 2018. [Архівовано 2018-07-06 у Wayback Machine.]
  5. Иванов А., Сычев И. ИДД и СССР, или Как создавалось Интердвижение Донбасса. Архів оригіналу за 2 грудня 2012. Процитовано 10 серпня 2014.
  6. В ДНР придумали текст присяги, а в ЛНР начали принудительную мобилизацию (0)
  7. «Черно-красно-синий — самый сильный». Откуда взялся флаг Донецкой «республики» и кто его производит
  8. Депутаты ДНР утвердили герб и флаг республики
  9. ДНР утвердила национальную символику. Взгляд. 21 червня 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
  10. Архиепископ Евстратий о новом гербе «ДНР»: безногий орел и бородатый архангел. Обозреватель. 5 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
  11. презентація гімну[недоступне посилання]
  12. Михаил Николаевич Хохлов. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 13 грудня 2015. [Архівовано 2015-12-22 у Wayback Machine.]
  13. Півтон Безвухий. Гімн ДНР як приклад ватного симфонізму.
  14. А. Бондаренко. Ватний симфонізм, як домінанта музичної культури окупованого Донбасу.//Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. -Т. 43. - Донецьк, 2017. - с.195-202

Посилання