Колійні стіни станції оздоблені білим мармуром, пілони — мармуром «газган» теплих тонів з металевими вставками. Досить аскетичне художнє оздоблення присвячено стародавнім містам Підмосков'я, в першу чергу — Серпухову (художник Л. Новикова, скульптор Т. Б. Таборовський).
Центральний зал спочатку освітлювався особливою оптичною системою — прикріпленою під стелею поздовжньою трубою (завдовжки 60 метрів, діаметром 0,625 метра) зі щілинними світловодами всередині.
Проте, коли спеціально сконструйовані унікальні лампи у світловоді вийшли з ладу, а нові виготовити з якоїсь причини не вдалося. У підсумку станцію стали освітлювати звичайними люмінесцентними лампами, укріпленими на пілонах, а унікальний світловод ще кілька років висів під стелею, збираючи пил і відкидаючи брудні тіні на склепіння центрального залу. 2 березня 2006] світлотовод було демонтовано, а на місці чотирьох технологічних кубів пізніше було встановлено невеликі галогенові світильники високої потужності.
Вихід у місто здійснюється через невеликий підземний вестибюль у підземний перехід під Великою Серпуховською вулицею. Також вестибюль забезпечує доступ до вулиць Люсіновської і Щипок, до Стремянного і Строченовського провулків. У безпосередній близькості від виходу зі станції розташовані Інститут хірургії імені О. В. Вишневського, Російський економічний університет імені Г. В. Плеханова і церква Вознесіння Господнього на Серпуховській.