Семюел Аптон

Семюел Аптон
англ. Samuel Upton
рос. Самуил Иванович Уптон
Народження1812(1812)
Девентрі, Нотгемптоншир, Велика Британія
Смерть1879(1879)
Національністьанглієць
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Діяльністьархітектор
Праця в містахСевастополь, Кисловодськ, Владикавказ, Терська область
ЗванняАкадемік ІАМ (1850)[1]
БатькоДжон Аптон
CMNS: Семюел Аптон у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аптон.

Семюел Аптон (англ. Samuel Upton; рос. Самуил Иванович Уптон; 1812, Девентрі — 1879, Владикавказ) — британський і російський архітектор. Академік архітектури Імператорської Академії мистецтв.

Біографія

Семюел Аптон народився 1812 року в місті Девентрі, графство Нотгемптоншир, Англія[1].

Підданий Сполученого Королівства. Навчався у батька, інженера Джона Аптона, що переїхав у Російську імперію для роботи архітектором[2]. З 1826 року жив у Севастополі, а з 1864 — П'ятигорську й Владикавказі[3].

Будинок, у якому жив Семюел Аптон у місті П'ятигорськ.

4 квітня 1851 року за Високим наказом був зведений у звання академіка Імператорської Академії мистецтв за «вироблені ним будівлі в південному краї Росії»[1][4].

Міський архітектор Севастополя (1838—1840), цивільний архітектор Нового Адміралтейства в Севастополі (1842—1845), архітектор Кавказьких Мінеральних Вод (з 12 листопада по 1845 по 29 червня 1864 року[1], восьмий архітектор Терської області (1871—1874)[2][3]. У 1871 році дістав чин статського радника, у відставку вийшов у 1874 році в чині колезького радника[2].

Брав участь у зведенні Воронцовського палацу в Алупці, де був помічений Михайлом Воронцовим і запрошений до роботи в Одесі та на Кавказі[5].

Точна дата смерті Семюела Аптона невідома. Називаються 1864[6], 1870[5], 1874[1][2], 1879 роки[3].

Проєкти

Нижче перелічені основні проєкти й споруди, в реалізації яких брав участь митець[3].

Севастополь

  • Разом із батьком (Джоном Аптоном) брав участь у будівництві доків на Корабельній стороні — зруйнованій під час Кримської війни[7].
  • Разом із батьком брав участь у будівництві першої будівлі Морської бібліотеки (1839—1844) — згоріла через десять місяців після завершення (збереглася Башта вітрів, яка використовувалася для вентиляції книгосховищ Морської бібліотеки)[7].

П'ятигорськ

  • Академічна галерея (Єлизаветинська) (1848—1851);
  • Михайлівська галерея (1846—1848);
  • Миколаївська галерея (1847—1849);
  • Власний будинок (1850);
  • Миколаївський вокзал;
  • Театр;
  • Будинок Теплосірних ванн (1861);
  • Будинок «Приюту святої Ольги» (1872).

Кисловодськ

  • Кисловодська нарзанна галерея (1848—1858);
  • Перебудова Кисловодської фортеці (1850—1856);
  • Дім офіцерів (1850—1856);
  • Західна та південна казарми (1850—1856).

Єсентуки

  • Будівлі Питної галереї джерела №17 та Сірчано-лужних ванн.

Примітки

  1. ↑ а б в г д Памятные даты и знаменательные события по Ставропольскому краю на 2022 год : календарь (PDF) (рос.). Ставрополь: ГБУК «СКУНБ им. Лермонтова. 2021. с. 85. Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
  2. ↑ а б в г Тайна рождения и смерти Самуила Уптона. Музей Пушкина (рос.). Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
  3. ↑ а б в г УПТОН (АПТОН) САМУИЛ ИВАНОВИЧ UPTON SAMUEL. Российская Академия художеств (рос.). Процитовано 17 червня 2019.
  4. ↑ С. Н. Кондаков. Юбилейный справочник Императорской Академии художеств. 1764-1914. — СПб.: Товарищество Р. Голике и А. Вильборг, 1915. — Т. 2 (Часть биографическая). — С. 400. — 459 с.
  5. ↑ а б Ставропольский край. Люди музейного мира. РОССИЙСКАЯ МУЗЕЙНАЯ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ (рос.). Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 26 червня 2019.
  6. ↑ Замки сэра Уптона. Аргументы и Факты (рос.). 11 квітня 2007. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 26 червня 2019.
  7. ↑ а б По улицам и площадям. Крым (рос.). Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 23 червня 2019.

Література

Посилання