Себастьян Бурдон
Sébastien Bourdon
Себастьян Бурдон, гравюра 1733 р.
При народженні	Sébastien Bourdon
Народження	2 лютого 1616(1616-02-02) Монпельє
Смерть	8 травня 1671(1671-05-08) (55 років)
	Париж
Національність	Франція
Країна	Франція
Релігія	протестантизм
Жанр	біблійні і жанрові картини, портрети, пейзажі.
Навчання	Париж, Рим
Діяльність	художник, художник-гравер, art theorist, рисувальник
Напрямок	бароко , реалізм
Роки творчості	1630 — 1670
Покровитель	Христина Шведська
Вплив	Ніколя Пуссен
Відомі учні	Theodor van der Schuerd[1]
Член	Королівська академія живопису і скульптури
Твори	The Mystic Marriage of St Catherined, Queen Christinad і Johan Leijoncrona (dead 1687), court curator, married to Barbara Dorotea Crumbygeld
Родичі	Louis du Guernierd
Роботи в колекції	Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтва Метрополітен[2], Музей Грунінгеd, Національні галереї Шотландіїd, Museumslandschaft Hessen Kassel, Saint-Germain-en-Laye Civic Museumd, Krannert Art Museumd, National Museum of Fine Arts of Algiersd, Musée des Beaux-Arts d'Orléansd, Рейксмузей, Національна портретна галерея Швеції, Музей Фабра, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Художній інститут Чикаго, Ермітаж, Музей августинців, Картинна галерея Далвічd, Національна галерея, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей у Варшаві, Музей образотворчих мистецтв, Баварські державні колекції картин, Rijksmuseum Twenthed, Художня галерея Єльського університету, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Rhode Island School of Design Museumd, Brest’s Museum of Fine Artsd, Dayton Art Instituted, Національна галерея Ірландії, Вустерський музей мистецтв, Рінглінг музей, Портландський мистецький музей, Smith College Museum of Artd, Columbia Museum of Artd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Musée des Beaux-Arts de Morlaixd, Allen Memorial Art Museumd, musée des Beaux-Arts de Valenced, Raclin Murphy Museum of Artd, Елторп, Ackland Art Museumd[3], Blanton Museum of Artd, Musée des Beaux-Arts de Caend, Музей образотворчих мистецтв (Безьє), Карнавале, Музей Ґренобляd, Музей фюрера, Музей витончених мистецтв Парижаd, musée du Grand Siècled, Національний музей, Національна галерея старовинного мистецтва, Галерея Сабауда, Галерея Уффіці[d], Віденська академія мистецтв, музей Пікардіїd, Kunstsammlung Gera - Orangeried, Musée des Beaux-Arts d'Arrasd, Музей красних мистецтв, Museum of Fine Arts of Reimsd, Musée départemental de l'Oised, Палац Вайсенштайн, Museum of the History of Franced, Галерея Уффіці, Національна галерея, Sanssouci Picture Galleryd, Петвет-Хаус, Bristol City Museum and Art Galleryd, Фредеріксборг, Галерея мистецтв Вокера, Музей Вікторії та Альберта, Нантський музей образотворчого мистецтва, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd[4], Реннський музей образотворчого мистецтва, Print Collectiond[5], Музей Бойманса - ван Бенінгена[6], Монреальський музей красних мистецтв, Musée des Beaux-Arts de Chartresd, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Royal West of England Academyd і Musea Brugged[7]
Себастьян Бурдон у Вікісховищі

Себастья́н Бурдо́н (фр. Sébastien Bourdon; 2 лютого 1616, Монпельє — 8 травня 1671, Париж) — художник з Франції 17 століття. Малював релігійні, історичні і міфологічні картини, портрети, пейзажі, створював гравюри.

Мав просте ремісниче походження. Батько, Марен Бурдон, був провінційним художником і майстром виготовлення вітражів. Дід з боку матері був ювеліром. Родина мешкала на півдні католицької Франції, де були сильні позиції протестантів. Тому і хлопець отримав виховання в дусі гугенотів (протестантів) Франції. Ймовірно, ця обставина відіграла не останню роль при запрошенні Себастьяна у Стокгольм до королівського двору протестантської Швеції в майбутньому.

Серед перших вчителів Себастьяна — художник Бертелемі. Аби забезпечити собі матеріальні статки, спершу подався у військові в місті Тулуза. Але військова служба не привабила і йому вдалося звільнитися. Він мріяв про художню атмосферу Риму, хоча добре знав про вороже ставлення католицького центру до гугенотів і протестантів взагалі.

Мрія здійснилася, і 1634 року Бурдон дістався Риму. Іноземні майстри в Римі гуртувались за національним походженням та віросповідуванням. Не дивно, що молодий Бурдон познайомився з лотарінгцем на ім'я Клод Лоррен і користувався його порадами. За талантом і місцем в мистецтві серед французів Риму головував Ніколя Пуссен. І впливи художньої манери Пуссена довго відчуватимуться в картинах Бурдона. Від майстрів Голландії Бурдон отримає цікавість до побутового жанру і пейзажів, які неохоче створювали художники-італійці, бо вважали їх непрестижними.

До римського періоду творчості Бурдона належить незвична «Піч для випалення вапна в Римі» (1635-36 рр.) Від неї шлях до рідкісного пейзажу початку XIX століття «Піч для випалення вапна» Теодора Жеріко.

Лайка з французьким психопатом-офіцером закінчилася погрозою доносу на протестантські симпатії Бурдона. Уникаючи загрози своєму життю, Бурдон вимушено полишив Рим, що вогнем, мечем і насиллям карав прибічників протестантизму скрізь, куди діставала кривава рука інквізиції. На шляху до Парижу, Бурдон зупинився в Венеції, яка обмежено визнавала владу папи римського. Поверненню у Францію допомагав патрон художника — багатій Есселен.

Завдяки патрону Есселену, Бурдон познайомився в Парижі з напіввельможним Симоном Вуе, який теж працював в Римі. Але яка різниця між холодними алегоріями Симона Вуе і «Жебраками», «Солдатами в таборі циган» чи «Гравцями в трік-трак» Себастьяна Бурдона. Не полишив він і своїх протестантських поглядів. В колі його знайомих художник-гугенот Луї Гуйм'єр, з сестрою якого Себастьян бере шлюб. Родина матиме сина і дочку.

Могутній і підступний кардинал Рішельє робив усе, аби придушити гугенотів у Франції і всіляко підтримував їх же за межами країни, якщо це збігалося з його намірами, адже був прибічником подвійних, потрійних стандартів в зовнішній політиці. Тому в Парижі від гугенотів відсахнулися вкотре. Серед ізгоїв опинився і Себастьян Бурдон. Саме в цей час він і отримав запрошення до Стокгольму, в протестантську Швецію. З 1652 року він в Стокгольмі. Королева шведів Христина прихильна до майстра з Парижу, що пройшов художню школу в самому Римі. Він стає придворним художником. В цей період виникає декілька портретів самої королеви, офіцерів, вельмож, короля Карла Х Густава.

В творчому доробку художника виник і кінний портрет Королеви Христини. Менш віртуозний, ніж кінні портрети Рубенса чи Веласкеса, кінний портрет Бурдона покажчик його сміливості і бажання розширити репертуар власних художніх можливостей. Королева вимушено зреклася престолу і, шануючи цей портрет, подарувала його королівській родині Іспанії.

В Парижі не забули Бурдона, що зробив блискучу, хоча й недовгу, кар'єру при королівському дворі тодішньої супердержави Швеції. 1654 року він повертається в Париж. Володарі до нього прихильні і в 1655 році надають посаду ректора Королівської Академії мистецтв.

У 1658 році помирає його перша дружина і художник вдруге бере шлюб з дочкою купця.

Художник помер в Парижі навесні 1671 року і був похований в передмісті столиці Сен-Жермен.

• 
  Себастьян Бурдон. « Піч для випалення вапна в Римі», Стара пінакотека, Мюнхен
• 
  Себастьян Бурдон. «Жебраки», Лувр, Париж
• 
  Себастьян Бурдон. «Жертвоприношення Ноя», Музей красних мистецтв, Аррас
• 
  Себастьян Бурдон. «Циганський табір», Музей Фабр, Монпельє, Франція

• Гос. Эрмитаж. Каталог № 1 «Западноевропейская живопись», Л, «Аврора», 1976, с. 185
• Johann Kaspar Füssli, Raisonirendes verzeichniss der vornehmsten kupferstecher und ihrer werke (http://books.google.de/books?id=RX0OAAAAYAAJ Digitalisat)
• Laureati, Laura, 1983. in Giuliano Briganti, Ludovica Trezzani, and Laura Laureati. The Bamboccianti: The Painters of Everyday Life in Seventeenth Century Rome (Rome) pp. 238-45
• Sébastien Bourdon on-line
• Web Gallery of art: Sébastien Bourdon