PROFILPELAJAR.COM

Сергій Іванович Світославський
Сергій Іванович Світославський
рос. Сергей Иванович Светославский
При народженні	рос. Сергѣй Іоанновичъ Свѣтославскій
Народження	1 (13) грудня 1857 ; Київ, Російська імперія
Смерть	19 вересня 1931 (73 роки)
	Київ, Українська СРР, СРСР
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна	Російська імперія, СРСР
Жанр	пейзаж
Навчання	Московське училище живопису, скульптури та зодчества
Діяльність	художник
Відомі учні	Денисов Володимир Олексійович
Роботи в колекції	Фінська національна галерея і Національний художній музей України
	Світославський Сергій Іванович у Вікісховищі

Сергій Іванович Світославський (1 (13) грудня 1857 , Київ — 19 вересня 1931(1931-09-19) , Київ) — український маляр-пейзажист і карикатурист.

Біографія

Народився 1 (13) грудня 1857(18571213) року^[4]^[5] в Києві, в сім'ї чиновника. У 1862 році родина переїхала жити до Москви. У 1875 році вступив до Московського училища живопису, скульптури та архітектури, але через запізнення на навчання, був відрахований у 1883 році. У 1891-1900 рр. був членом Товариства пересувних виставок, але після того, як публічно посварився з їх організаторами, участі в них більше не брав. Пізніше, повернувся до Києва.

У 1905 році організував Київську художню студію, де свою освіту продовжили понад сорок колишніх студентів Київського художнього училища, відраховані за свою участь в студентських заворушеннях. Був одним з фундаторів Товариства київських художників.

За спогадами Казимира Малевича, у радянські часи Сергій Світославський бідував і, щоб вижити, торгував хріном на Хрещатику та Вознесенському узвозі^[6]. На початку 1920-х рр. у нього загострилася хвороба очей. Він не міг більше писати.

Помер 19 вересня 1931 року. Похований в Києві на Лук'янівському кладовищі (ділянка № 14, ряд 7, місце 53). Надгробок на могилі скульптора Костянтина Скритуцького.

Творчість

Першим значним твором була картина «Дніпровські пороги» (1885), яка засвідчила неабиякий талант художника-лірика.

Світославський — майстер поетичного пейзажу з тонким кольоритом. Батьківщиною Сергія Світославського була Україна. Саме тут він створив найкращі твори, які визначили самобутність його мистецтва. Національна своєрідність робіт художника проявляється у виборі тематики: величні дніпровські пороги — місця колишньої запорізької слави, трудяги-воли — вірні помічники селянина, що дрімають на ріллі, розморені весняним сонцем, поруч — широка річкова далечінь, зелені луки, вітряки в степу; могутні стіни Кам'янець-Подільської фортеці; широчінь Дніпра, який став для художника і улюбленим об'єктом уваги, і образом, що сприймається, мабуть, більше, ніж просто річка, — він співвідноситься у Світославського з поняттям України.^[7]

Ігор Шаров зазначає, що Сергій Світославський писав свій Київ, якого не торкнулась урбанізація — глухі вулички з приземкуватими будиночками, порослі деревами схили біля Кирилівської церкви, метушню місцевих ярмарків, таємничі зарості закинутого парку «Облиш смуток». «У парку я зустрів лише старого художника. Він сидів під великим полотняним парасолем і писав етюди. Художник ще здалеку так сердито поглядав на мене, що я жодного разу не наважився до нього підійти», — згадує у своїй книжці «Далекі роки» К.Паустовський. І хоча він не називає імені художника, можна зрозуміти, про кого йдеться: таким зафіксував Світославського в ті «далекі роки» об'єктив фотоапарата. Його зовнішність, яка нагадує сучасникам Дарвіна або Толстого, привертала до себе увагу.

Головні твори в жанрі поетичного пейзажу:

«Дніпровські пороги» (1887);
«Вулиця повітового міста» (1895);
«Миргород» (1902);
«Весна на хуторі», «Воли на ниві» (1891);
«Вечір у степу», «Зима» (1905);
«На річці» (1909).

З подорожей по Середній Азії наприкінці 1890-х — у 1900 дали художникові нові матеріали для творчості: створив низку пейзажних полотен, присвячених природі й людям цього краю («Степ: Середня Азія», «Ранковий намаз» «Отара в горах», «Кораблі пустелі» та інші).

За картину «Дворик» нагороджений бронзовою медаллю Всесвітньої виставки в Парижі 1900 року.

Працював і в галузі сатиричної графіки. Його карикатури публікував київський сатирично-гумористичний журнал «Шершень» (1906).

На замовлення відомого київського купця Могилевцева він виконав десять металевих панно для оздоблення його особняка на Липках - нині Мистецький центр "Шоколадний будиночок", тут сьогодні містится філія Київської національної картинної галереї і Дитяча картинна галерея.

Багато його творів зберігаються у Київському музеї українського мистецтва та Третьяковській галереї.

Вшанування пам'яті

У травні 2023 року колишня вулиця Чкалова у Дарницькому районі Києва отримала нову назву на честь Сергія Світославського^[8].

Примітки

↑ ^а ^б ^в метрична книга
d:Track:Q932420 d:Track:Q34544468
↑ ^а ^б Светославский Сергей Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1976. — Т. 23 : Сафлор — Соан. — С. 69–70.
d:Track:Q649 d:Track:Q17378135
↑ RKDartists
d:Track:Q17299517
↑ Згідно з метричним записом про народження.
↑ Більшість словників та енциклопедій зазначають помилкову дату народження – 24 вересня (6 жовтня) 1857 року
↑ «Спасла мене Казанська Божа матір, що вона не допустила переїхати у Київ і щоб я, як Светославський, торгував хріном на вулиці Воровського та Вознесенському спуску»
цит. по стор. 210 (pdf page 212) статті: Горбачёв Д. Е. Киевский треугольник Малевича (Пимоненко — Бойчук — Богомазов). — С. 203—212 // Поэзия и живопись. Сборник трудов памяти Н. И. Харджиева. Составление и общая редакция М. Б. Мейлаха и Д. В. Сарабьянова^[ru]. — М.: Языки русской культуры, 2000. — 848 с.: ил. — (Язык. Семиотика. Культура). — ISBN 5-7859-0074-2
↑ СВІТ СЕРГІЯ СВІТОСЛАВСЬКОГО. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 18 червня 2016.
↑ Тетяна Лозовенко. У Києві змінили назви станцій метро, вулиць та провулків (англ.). Українська правда. Процитовано 18 травня 2023.