До Кумано-кодо відносять такі п'ять основних стежок, яким 2004 року надано статус об'єктів Світової спадщиниЮНЕСКО.
Мала стежка, яп.小辺路, «Кохеті»: Коя-сан — Три Священні Гори Кумано, 70 км
Середня стежка, яп.中辺路, «Накахети»: Танабе — Три Священні Гори Кумано
Велика стежка, яп.大辺路, «Оохети»: Танабе — Кусімото (串本) — Три Священні Гори Кумано, 120 км уздовж узбережжя океану
Стежка від Ісі, яп.伊勢路, «Ісети»: Ісе-дзінгу — Три Священні Гори Кумано, 160 км
Шлях від Оміне яп.大峯奥駈道, «Ісети»: Йосіно — Три Священні Гори Кумано, 140 км
До Кумано-кодо відносяться також малі та дотичні шляхи, зокрема шлях Осака — Танабе.
Стежки перевалюють через круті, порослі густим лісом гори, спускаються до річок Тоцукава та Куманогава, підходять до океану та пролягають уздовж океанського узбережжя. Ці шляхи ще в давнину були добре розчищені й викладені місцями бруківкою або кам'яними плитами, на крутих підйомах зроблені кам'яні сходи. Вздовж доріг розташовані численні камені з написами, святі могили, буддистські монастирі, синтоїстські кумирні та інші пам'ятні місця.
Історія
Перша згадка стежок Кумано-кодо у літописах Ніхонсекі відноситься до 907 року.
З 1090 року імператори Японії неодноразово здійснювали паломництво до синтоїстських кумирень.
Особливо інтенсивне паломництво через стежки Кумано розгорнулося в період Едо, коли велика кількість людей прямувала в Кумано та Ісі.
На шляху Кумано-кодо
У XX столітті уряд взяв шляхи підж свою опіку та привів їх до ладу, нині це один з улюблених туристичних маршрутів Японії.
