PROFILPELAJAR.COM

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сарасваті (значення).

Річка Сарасваті (санскр. सरस्वती नदी sárasvatī nadī^IAST) — річка, яка згадується в «Рігведі» та інших індуїстських текстах.

Історія

У рігведичному гімні «Надістуті» (10.75) йдеться, що Сарасваті розташована між річкою Ямуна на сході і річкою Сатледж на заході. У пізніших ведичних текстах «Тандем-брахмані» і «Джайміні-брагмана» а також у «Магабгараті» стверджується, що Сарасваті пересохла. Спочатку богиня Сарасваті була персоніфікованої формою цієї річки, але пізніше розвинула незалежну від неї ідентичність і роль. Більшість вчених сходяться на тому, що ведична річка Сарасваті можливо є сучасною сезонної річкою Гхаггар-Хакра (Гхаггар), інша версія пов'язує її з річкою Гільменд. Чи дійсно одна з цих річок була легендарною Сарасваті та чи назва була перенесена залишається спірним питанням.

Зараз існує невелика річка Сарасваті у Бенгалії.

У багатьох гімнах всіх десяти мандал «Рігведи» (за винятком четвертої) прославляється або згадується могутня річка Сарасваті, яка протікає «від гір до Індійського океану». Сарасваті згадується набагато частіше, ніж Інд і відіграє настільки важливу роль в «Рігведі», що їй поклоняються як одній з трьох великих богинь.^[1]^[2]

Згідно з вченими, які займаються вивченням навколишнього середовища в доісторичні часи, річка Сарасваті висохла після того, як принаймні дві з її приток, Сатледж і Ямуна, змінили своє русло. «Ланцюг тектонічних зсувів відвів русло Сатлуджа на захід (до Інду), а Ямуну на схід (в Ганг) … цим пояснюється зникнення такої могутньої річки як Сарасваті».^[3]^[4] Процес завершився близько 1750 року до н. е., але почався він набагато раніше, можливо зі зміщення пластів і величезної повені в період між 1900 і 2100 роками до н. е.^[5]^[6] П. Х. Франкфорт, використовуючи зображення, отримані з французького супутника SPOT виявив,^[7] що величезна річка Сарасваті існувала в дохарапський період і почала висихати в середині IV тисячоліття до н. е. Під час харапського періоду складна мережа іригаційних каналів використовувалася тільки в південній частині долини річки Інд.

Роль Сарасваті в датуванні «Рігведи»

Див. також: Індська цивілізація

Базуючись на даних дослідження річки Сарасваті, датою складання «Рігведи» можна вважати початок IV тисячоліття до н. е. Однак у 10-ій мандалі «Рігведи»,^[8] подається список назв річок, у якому Сарасваті просто згадується, а величається в основному Інд.^[9] Це можна пояснити тим, що гімн з останньої, 10-й мандали «Рігведи», можливо, датується періодом, коли Сарасваті вже висихала і втратила свою перевагу. Більшість вчених сходяться на тому, що 10-а мандала «Рігведи» є найдавнішою з усіх мандал^[10].

Уздовж русла Сарасваті було виявлено 414 археологічних місць, тоді як в долині річки Інд — тільки близько сорока. Близько 80 % виявлених місць розкопок датуються IV або III тисячоліттям до н. е., з чого можна припустити, що культура в долині річки Сарасваті в цей час перебувала в періоді свого розквіту.^[11]

Див. також

Література

Bryant, Edwin (2001), The Quest for the Origins of Vedic Culture, Oxford University Press, ISBN 0-19-513777-9
Gupta, S.P. (Ed.). 1995. The lost Saraswati and the Indus Civilization. Kusumanjali Prakashan, Jodhpur.
Hock, Hans (1999) Through a Glass Darkly: Modern «Racial» Interpretations vs. Textual and General Prehistoric Evidence on Arya and Dasa / Dasyu in Vedic Indo-Aryan Society. "In Aryan and Non-Aryan in South Asia, ed. Bronkhorst & Deshpande, Ann Arbor.
Keith and Macdonell. 1912. Vedic Index of Names and Subjects.
Kochhar, Rajesh, 'On the identity and chronology of the Ṛgved^IAST ic river Sarasvatī^IAST' inArchaeology and Language III; Artefacts, languages and texts, Routledge (1999), ISBN 0-415-10054-2.
Lal, B.B. 2002. The Saraswati Flows on: the Continuity of Indian Culture. New Delhi: Aryan Books International
Oldham, R.D. 1893. The Sarsawati and the Lost River of the Indian Desert. Journal of the Royal Asiatic Society. 1893. 49-76.
Puri, VKM, and Verma, BC,Glaciological and Geological Source of Vedic Sarasvati in the Himalayas, New Delhi, Itihas Darpan, Vol. IV, No.2, 1998 [1]
Radhakrishna, B.P. and Merh, S.S. (Editors): Vedic Saraswati: Evolutionary History of a Lost River of Northwestern India (1999) Geological Society of India (Memoir 42), Bangalore. Review (on page 3) [Архівовано 29 січня 2021 у Wayback Machine.] Review^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Shaffer, Jim G.|Title = Cultural tradition and Palaeoethnicity in South Asian Archaeology|publisher = In: Indo-Aryans of Ancient South Asia. Ed. George Erdosy.1995|id = ISBN 3-11-014447-6
S. G. Talageri, The RigVeda — A Historical Analysis chapter 4 [Архівовано 15 січня 2018 у Wayback Machine.]

Посилання

Is River Ghaggar, Saraswati? by Tripathi, Bock, Rajamani, Eisenhauer [Архівовано 25 грудня 2004 у Wayback Machine.]
Saraswati — the ancient river lost in the desert by A. V. Sankaran [Архівовано 3 листопада 2020 у Wayback Machine.]
The Saraswati: Where lies the mystery by Saswati Paik [Архівовано 4 вересня 2005 у Wayback Machine.]
сутры «Ведийские Арии и происхождение цивилизации» (‘Vedic Aryans and the Origins of Civilisation’) Давид Фроли [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]

Примітки

↑ Talageri, 2000: Ch 4: The Rigvedic Rivers
↑ The RigVeda — A Historical Analysis [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] by Shrikant G. Talageri
↑ Rao 1991: 77-9
↑ Feuerstein et al 1995: 87-90
↑ Elst 1993: 70
↑ Allchins 1997: 117
↑ Francfort 1992
↑ Rig Veda, Hymn X, 75
↑ Rig Veda, Hymn X, verses 2-4 and 7-9
↑ (Kazanas 2000:4, 5)
↑ Bryant, 2001, с. 167