Сандра Ньюман

Сандра Ньюман
Sandra Newman
Ньюман на Техаському книжковому фестивалі 2019 року
Народилася6 листопада 1965(1965-11-06) (59 років)
Бостон, США
Країна США
Діяльністьписьменниця-романістка
Alma materУніверситет Східної Англії і Університет Вестмінстера
CMNS: Сандра Ньюман у Вікісховищі

Сандра Ньюман (нар. 6 листопада 1965, Бостон, Массачусетс) — американська письменниця. Здобула ступінь бакалавра в Політехнічному інституті Центрального Лондона та ступінь магістра в Університеті Східної Англії.

Перший роман Ньюмен, The Only Good Thing Anyone Has Ever Done[1], вперше вийшов 2002 року та отримав номінацію на премію Guardian First Book Award 2002. У романі розповідається про усиновлену американку з Гватемали, яку звуть Крізаліс Моффат, він зосереджується на подіях у житті дівчини та її родини, авторка застосовує незвичний стиль, що нагадує нотатки, зроблені під час написання роману[1].

Третій роман Ньюман, The Country of Ice Cream Star (2014), потрапив до числа вісімдесяти книг, номінованих на премію Folio 2015[2] і до двадцяти творів, номінованих на Жіночу літературну премію Baileys for Fiction 2015. Роман слідує за головною героїнею, Морозиво П’ятнадцять зірок, дистопічними майбутніми Сполученими Штатами, поки вона шукає ліки проти спадкової хвороби свого брата.

Її четвертий роман «Небеса» (2019), що вийшов у Grove Atlantic, розповідає історію жінки, яка живе на початку двадцять першого століття, але щоночі уві сні повертається до Англії Єлизаветинської епохи, де вона живе як Емілія Ланьє, єврейська поетка, коло знайомих якої охоплює маловідомого поета, якого звуть Вільям Шекспір[3]. The New York Times Book Review назвала його «дивним і красивим гібридом»[4].

Вона також є авторкою роману «Торт» (2008); мемуарів «Перемінник» (2010); і посібника із західної літератури The Western Lit Survival Kit: How to Read the Classics Without Fear (2012). Співавторка книжок «Як не писати роман» (2008) і «Читати далі» (2010).

Її п’ятий роман «Чоловіки» (2022), що вийшов у Grove Atlantic, розповідає історію, у якій усі люди з Y-хромосомою зникають з лиця Землі[5]. Книга викликала суперечки, дехто критикував її акцент на біології та виключення трансжінок[6][7]. Однак у The Telegraph Клер Оллфрі цитує обговорення трансжінок у книзі, а в Publishers Weekly Девід Варно пише, що «Роман "Чоловіки" водночас доступний та напрочуд складний, і зазначає, що «трансперсонажі дійсно фігурують у ньому»[8][9]. В огляді для The Times Джесса Кріспін описала «Людей» як «найбільш невдало задуманий і погано реалізований роман цього року»[10]. У Financial Times Еріка Ваґнер написала, що роман був «сумбурною й заплутаною книгою, хаотичним клубком ниток, які так і не сплітаються у задовільну цілісність»[11]. У The Spectator Сара Дітум назвала «Людей» «захопливим, нав’язливим романом», а в The Telegraph Ніна Павер назвала його «переконливим і приємним»[12][13].

Її шостий роман, «Джулія» (2023), який видали видавництва Granta у Великобританії та Mariner Books у США, написаний на замовлення спадщини Джорджа Орвелла, повертається до подій антиутопічної класики 1984 очима кохання Вінстона Сміта, Джулії. LA Times назвала книгу «приголомшливим поглядом на те, що відбувається, коли сильна людина стикається з найгіршим у людстві, а також ідеальним зразком похідного мистецтва»[14]. Financial Times назвала її «яскраво змальованою, моторошною антиутопією, що повністю відповідає тексту Орвелла»[15], тоді як Еріка Вагнер у The Telegraph охрестила її «шедевром»[16].

Бібліографія

Романи

  • Єдина хороша річ, яку хтось коли-небудь зробив (2002)
  • Торт (2006)
  • The Country of Ice Cream Star (2014)
  • Небеса (2019)
  • Чоловіки (2022)
  • Джулія (2023)

Переклади українською

2024 року у видавництві «Лабораторія» вийшов український переклад книжки «Джулія.1984». Перекладачка з англійської — Ната Гриценко.

Примітки

  1. ↑ а б Jordan, Justine (10 серпня 2002). Tales from the unhappy childhood museum. The Guardian. London. Процитовано 16 червня 2018.
  2. ↑ Flood, Alison (15 грудня 2014). Folio prize reveals 80 titles in contention for 2015 award. The Guardian. London. Процитовано 16 червня 2018.
  3. ↑ The Heavens | Grove Atlantic (англ.).
  4. ↑ Berg, Laura Van Den (27 лютого 2019). A Heroine Who Lives at Once in Elizabethan England and 21st-Century New York. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 28 лютого 2019.
  5. ↑ Newman, Sandra (14 червня 2022). The Men. Grove Atlantic. ISBN 978-0-8021-5966-3.
  6. ↑ Italie, Hillel (24 March 2022). Judges pull award nomination for book by Lauren Hough. Associated Press. Процитовано 29 May 2022.
  7. ↑ Mesure, Susie (28 May 2022). Sandra Newman on The Men: 'There is no way to write without it being criminal'. The i. Процитовано 29 May 2022.
  8. ↑ Allfree, Claire (22 травня 2022). This sci-fi novel has inspired 2022's most ludicrous trans row. The Telegraph.
  9. ↑ Sandra Newman Envisions Another World.
  10. ↑ Crispin, Jessica (25 May 2022). The Men by Sandra Newman review — is this the most ill-conceived novel of the year?. The Times. Процитовано 29 May 2022.
  11. ↑ Wagner, Erica (25 May 2022). The Men by Sandra Newman — a world without the Y chromosome. Financial Times. Процитовано 29 May 2022.
  12. ↑ A flawed utopia: The Men, by Sandra Newman, reviewed | the Spectator. June 2022.
  13. ↑ Power, Nina (2 червня 2022). All men abolished, JK Rowling killed – the trans debate is poisoning literature. The Telegraph.
  14. ↑ Patrick, Bethanne (20 жовтня 2023). A feminist take on Orwell's '1984' reads like the original — only better. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 7 листопада 2023.
  15. ↑ Taylor, Catherine (18 жовтня 2023). Julia — Sandra Newman’s female-focused take on Orwell. Financial Times. Процитовано 7 листопада 2023.
  16. ↑ Wagner, Erica (11 жовтня 2023). Orwell’s 1984 gets a feminist retelling – and it’s a masterpiece. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 7 листопада 2023.