PROFILPELAJAR.COM

Анатолій Павлович Самойленко
Анатолій Павлович Самойленко
Народився	5 травня 1938 (86 років); Моринці (Звенигородський район), Черкаська область
Країна	Україна; СРСР
Національність	українець
Діяльність	письменник, прозаїк, поет
Мова творів	українська
Напрямок	поезія, проза, гумор

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Самойленко.

Анатолій Павлович Само́йленко (1 травня 1938(19380501), Моринці (Звенигородський район), Черкаська область) — український поет і прозаїк.

Життєпис

Анатолій Павлович Самойлович народився у Моринцях Звенигородського району — місце народження Тараса Григоровича Шевченка. Почав писати коли під час служіння в Радянській Армії, його просили звернутись до дивізійної газети з розповіддю про життя взводу, товаришів по зброї. Таким чином він став позаштатним кореспондентом дивізійної газети.^[1]

В 1974 році він має успіх, коли газета «Молода гвардія» публікує його гуморески. З підтримкою друзів-письменників, він розвиває свій талант, і видає свою першу віршову збірку «Моринська криниця» 1993 році.^[1] Член Національної спілки письменників України з 2013 року.^[2] Член Черкаського земляцтва «Шевченків край» та Чернігівського земляцтва в м. Києві. Співпрацює з Чернігівською газетою «Отчий поріг» Почесного жителя села Моринці.^[3]

Творчість

Анатолій Самойленко є автором кількох поетичних і прозових книг:

«Моринська криниця». Лірика, поеми, гумор (1993, 1998)
«З калинового краю», Поезія, проза (2000)
«Кобзареве поле». Поезія, поеми, байки, гумор, пісні (2003)
«Закоханий розмай». Лірика (2006)
«Роду мого джерело». Поезія, гумор, пісні (2008)
«Негаснуча зоря Тараса». Поезія, проза — присвячена 200-й річниці від дня народження Т. Г. Шевченка. (2014)
«Обрії родинного поля». Поезія, проза (2016)
«Передзвін Дніпрових берегів». Поезія, проза (2018)
«У кольорі часу». Лірика, пісні, вірші (2020)
«З осіннього листа» Лірика, вірші (2022)^[3]

На його слова написано понад 40 пісень та романсів.^[1]^[2] Твори Анатолія Самойленка наповнені любов’ю до батьківщини, до її природи, до тих країв, де зростав Тарас Шевченко.^[4]

Анатолій Самойленко у біографічному нарисі «Наспів рідного слова» у збірці «Передзвін Дніпрових берегів» автор стверджує:

«Для кожної людини рідне слово є найдорожчим багатством. Від першого слова „мама“ розпочинається наша співуча мова і лине на крилах пісень над землею. Без рідного слова немає патріота. Рідний край щедро наділив кожного з нас світлою стежиною слова у літа».

Нагороди і почесні звання

Лауреат премії Міжнародного конкурсу сучасної української пісні «Українська ліра» імені Георгія Кузовкова в номінації «Кращий текст пісні» (м. Санкт-Петербург, 2012 р.). Його романс «Осінні покоси» (музика Валер'яна Стратуци) посів перше місце.
Лауреат Всеукраїнського конкурсу сучасної української пісні в м. Черкаси (2012 р.). Його пісня «Віра, надія, любов» (музика Володимира Хорта) удостоєна першого місця.
Лауреат конкурсу «200 років від дня народження Т. Г. Шевченка» (текст пісні «Україна, свята Україна!»), (м. Черкаси).
Дипломант Черкаської обласної організації Національної Всеукраїнської музичної спілки.

Примітки

↑ ^а ^б ^в Анатолій Самойленко. Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка". Процитовано 1 січня 2024.
↑ ^а ^б Зустріч з членом Спілки письменників України Самойленком А.П. Фаховий коледж «Універсум» Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Процитовано 1 січня 2024.
↑ ^а ^б Марина Камінська (07.07.2022). У Моринцях на Звенигородщині вітали поета-земляка. Вісті Черкащини. Процитовано 1 січня 2024.
↑ У мові є і серце, і вуста, і є ім’я красиве – Україна. ПРОчитання & бібліотеку: Блог Центральної бібліотеки Солом'янського району міста Києва. 24 лютого 2015. Процитовано 1 січня 2024.