Савін Іван Олексійович

Савін Іван Олексійович
Народження24 квітня 1953(1953-04-24)
Архангельське[d], Будьонновський район, Ставропольський край, РРФСР, СРСР
Смерть2 січня 1995(1995-01-02) (41 рік)
Грозний, Росія
ПохованняАрхангельське[d]
Країна СРСР
 Росія
ПриналежністьСРСР СРСР→
Росія Росія
Рід військМотострілецькі війська
ОсвітаХарківське гвардійське вище танкове командне училище
Роки служби1971—1995
ПартіяКПРС
ЗванняПолковник
Командування131-а окрема мотострілкова бригадаd
Війни / битвиПерша чеченська війна
Нагороди
Герой Російської Федерації
Орден Мужності Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «За бездоганну службу» медаль «За бездоганну службу» III ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савін.

Іван Олексійович Савін (рос. Иван Алексеевич Савин, 24 квітня 1953, Архангельське — 2 січня 1995, Грозний) — радянський та російський військовий, полковник. Учасник Першої чеченської війни, один із ключових керівників новорічного штурму Грозного, під час якого і загинув. Герой Російської Федерації (2005, посмертно).

Біографія

Ранні роки

Іван Савін народився 24 квітня 1953 року в селі Архангельське Будьонівського району Ставропольського краю. У рідному селі закінчив 8 класів середньої школи[1].

У збройних силах

  • 16 травня 1971 року — призваний на строкову службу в армію.
  • 1972 — командир відділення.
  • 1973 — заступник командира взводу.
  • 1973—1977 — курсант, старшина роти курсантів. Харківське ГВТКУ. Закінчив із відзнакою.
  • 1977—1978 — командир танкового взводу. 18 відб, 21 мсд, 2-а гвардійська армія, ГСВГ.
  • 1978—1981 — командир танкової роти.
  • 1981—1984 — начальник штабу танкового батальйону.
  • 1984—1987 — слухач командного факультету ВАБВ.
  • 1987—1989 — начальник штабу-заступник командира мотострілецького полку.
  • 1989—1994 — командир 693-го гвардійського мотострілкового полку (19 мсд, 42 ак, СКВО).
  • 31 березня 1994-2 січня 1995 — командир 131-ї окремої мотострілецької бригади 67-го армійського корпусу СКВО (Майкоп).

Загибель

З початку грудня 1994 року бере участь у Першій чеченській війні. Учасник новорічного штурму Грозного. Під час боїв за залізничний вокзал, 131-ша бригада зазнала тяжких втрат убитими і пораненими внаслідок засідки, влаштованої переважаючим за чисельністю супротивником. У бою за Грозний загинуло 157 бійців бригади, у тому числі 24 офіцери (серед них і сам полковник Савін), один прапорщик і 60 унтер-офіцерів і солдатів убитими, а 12 офіцерів, один прапорщик і 59 унтер-офіцерів та солдатів зникли без вісті (імовірно теж загинули). Бригада також втратила 22 танки Т-72, 45 БМП-2 та 37 легкових та вантажних автомобілів[2]. Тіло полковника Савіна було знайдено лише 21 січня. 26 січня 1995 року Іван Савін із військовими почестями був похований в рідному селі.

Нагороди

Пам'ять

У День пам'яті загиблих у локальних конфліктах біля Пам'ятника бійцям бригади. Генерали Дорофєєв, Колягін і Щепін, адмірал Тхагапсов, Майкоп, 2 січня 2013 року
Меморіал воїнам, які загинули в локальних конфліктах, Майкоп

У Майкопі, у місці дислокації 131-ї окремої мотострілецької бригади, встановлено Меморіал, присвячений військовослужбовцям бригади, які загинули у локальних конфліктах. На постаменті пам'ятника встановлено меморіальну дошку на згадку про командира бригади[1]. Щороку 2 січня на меморіалі проводиться урочисто-жалобна перекличка загиблих військовослужбовців[3][4]. Також меморіальна дошка встановлена на будинку 385 на Піонерській вулиці Майкопа, де проживав Іван Савін[1].

Полковник Савін став прототипом полковника Суворова у фільмі Олександра Невзорова «Чистилище», що розповідає про події зимового штурму Грозного. Роль виконав Віктор Степанов[1].

Примітки

  1. ↑ а б в г д Савін Іван Олексійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  2. ↑ Мужество с майкопской пропиской. Архів оригіналу за 14 лютого 2008. Процитовано 15 лютого 2008.
  3. ↑ 2 января в Адыгее отмечается День памяти воинов, погибших в локальных конфликтах. Юга.ру. 2 січня 2017. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
  4. ↑ Закон Республики Адыгея от 14.02.1995 N 168-1 (ред. от 10.07.2006) "О праздничных днях и памятных датах". Правительство республики Адыгея. 10 липня 2006. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 3 січня 2017.

Література

  • Книга Памяти / сост. В. В. Дмитриков, А. В. Орлова. — Майкоп : Адыгея, 2000. — С. 267—281.
  • Сиджах Х. И. Твои Герои, Адыгея: очерки о Героях Советского Союза. — Майкоп : Адыгейское республиканское кн. изд-во, 2005. — 413 с. — ISBN 5-7608-0459-6.
  • Бартащук Г. В., Богомолов М. А., Галушко А. С. Краснодарская Краснознамённая: 90 лет ратного пути (9-я мсд, 131-я омсбр, 7-я Военная база) / под общ. ред. Л. С. Рудяка, консультант генерал-майор А. А. Дорофеев. — Майкоп : Качество, 2009. — С. 228—229. — ISBN 978-5-9703-0221-7.
  • Сиджах Х. И. Герои России из Адыгеи. — Майкоп : Полиграф-Юг, 2011. — 116 с. — ISBN 978-5-7992-0668-0.
  • Константин Пуликовский. «Украденное возмездие» Исторический очерк. От первого лица. Изготовлено для патриотического благотворительного фонда «Ратное дело». 288 стр.