PROFILPELAJAR.COM

Руднєв Лев Володимирович
Руднєв Лев Володимирович
Народження	13 березня 1885 Новогород, Російська імперія
Смерть	19 листопада 1956 (71 рік) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна; (підданство)	Російська імперія; СРСР
Навчання	Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв
Діяльність	архітектор, викладач університету
Архітектурний стиль	неокласицизм, російський неокласицизмd і сталінський ампір
Найважливіші споруди	Палац Культури і Науки і МДУ
Заклад	Московський архітектурний інститут
Нагороди	;
	Руднєв Лев Володимирович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Руднєв.

Лев Володимирович Ру́днєв (рос. Лев Владимирович Руднев; нар. 13 березня 1885, Новгород — пом. 19 листопада 1956, Москва) — російський радянський архітектор, живописець, скульптор і педагог; дійсний член Академії будівництва і архітектури СРСР, професор, доктор архітектури.

Біографія

Народився 1 [13] березня 1885(18850313) року в місті Новгороді (тепер Великий Новгород, Росія) в сім'ї вчителя. 1895 року родина Руднєвих переїхала до Риги, де Лев закінчив реальне училище і художню школу. 1906 року поступив на архітектурний факультет Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі (навчався у Леонтія Бенуа). Одночасно із навчанням в Академії, з 1912 року працював у майстерні академіка Івана Фоміна в якості його помічника. В ці ж роки почав самостійно виступати на архітектурних конкурсах і здійснив свою першу споруду — церкву-школу в селі Селезнівці Катеринославської губернії. 1913 року здійснив поїздку до Італії. У 1915 році закінчив Академію (дипломна робота — внутрішній двір університету) і продовжив працювати у майстерні Івана Фоміна (до 1916 року) та брати участь в архітектурних конкурсах.

З 1918 року — професор Петроградської академії мистецтв. З 1925 року керував архітектурною майстернею Будкому в Ленінграді, працював над проєктами та здійсненнями низки житлових і громадських будинків. 1942 року переїхав до Москви, де продовжив працювати над великими адміністративними спорудами, проєктування яких розпочав ще у Ленінграді. В перші роки після німецько-радянської війни працював над планами відбудови і реконструкції Воронежа, Сталінграда, Риги та інших міст, зруйнованих під час війни; працював над проєктами колгоспного будівництва, проєктував пам'ятники німецько-радянської війни. У 1948—1952 роках викладав у Московському архітектурному інституті (серед учнів Борис Бархін, Євсей Вітенберг, Володимир Мунц, Віктор Асс, Ігор Рожин).

Помер в Москві 19 листопада 1956 року. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві (ділянка № 1, ряд 44). Надгробок — стела з рожевого з чорними вкрапленнями каменю, на якій викарбувані портрет архітектора і великий напис російською мовою:

ЛЕВ РУДНЕВ
АРХИТЕКТОР

Стела встановлена на відполіровану могильну плиту з темного граніту^[5].

Творчість

Архітектура

Серед робіт архітектора:

Пам'ятник Жертвам Революції на Марсовому полі в Петрограді (1917);
Профілакторій Московсько-Нарвинського району в Ленінграді (1927, у співавторстві з Олегом Ляліним);
Будівля Військової академії імені М. В. Фрунзе в Москві (1937, у співаторстві з Володимиром Мунцем);
Будівля Наркомату оборони^[ru] на вулиці Маршала Шапошникова № 14/1 в Москві (1934—1938, у співаторстві з Володимиром Мунцем);
Третій будинок Міністерства оборони^[ru] на Фрунзенській набережній № 22 в Москві (1938—1955, у співаторстві з Володимиром Мунцем);
Житловий будинок на вулиці Садовій-Кудринській № 28—30 у Москві (1947, у співавторстві з Володимиром Мунцем та Вікторомм Ассом);
Головний корпус МДУ на Ленінських горах у Москві (1949, спільно з архітекторами Сергієм Чернишовим, Павлом Абросимовим, Олександром Хряковим та іншими; 1949—1953);
Будинок уряду Азербайджанської РСР в Баку (1952, у співаторстві з Володимиром Мунцем);
Палац культури і науки у Варшаві (1952—1955, у співавторстві).

Галерея

Пам'ятник Жертвам Революції	Головний корпус МДУ	Палац культури і науки	Будинок уряду Азербайджанської РСР

Живопис, скульптура

Серед художніх робіт:

«Крим. Судак» (1937, акварель);
«Композиція, Ленінград» (1941, олія);
«Архітектор В. О. Мунц» (1943, акварель);
«Художниця І. І. Фоміна» (1944, акварель);
«Архітектор М. М. Соболєв» (1947, акварель);
«Архітектор Я. О. Свірський» (1948, олівець);
«М. М. Руднєва» (1950, олія);
«Зима. Суханово» (1950, олія);
«Літо. Суханово» (1951, олія);
«Вид з вікна» (1952, олія);
«Натюрморт» (1953, олія);
«Жіночий портрет» (1956, олія);

Автор розпису на порцеляновій тарілці (1924); гіпсового портрету Олександра Маковського (1953).

Відзнаки

Медаль «За перемогу над Німеччиною» (8 жовтня 1945^[6]);
Два ордена Трудового Червоного Прапора:
- 13 березня 1945 — до 60-річчя;
- 12 квітня 1955 — до 70-річчя;
орден «Знак Пошани» (1947; в ознаменування 800-річчя Москви);
Сталінська премія І ступеня (1949; за Головний корпус МДУ);
Командорський орден Відродження Польщі (за будівництво Палацу культури і науки).

Вшанування пам'яті

Архітектору встановлені меморіальні дошки:

в Санкт-Перербурзі на вулиці Кірочній, 17, де з 1925 по 1942 рік він жив (1989, граніт; архітектор Віктор Хазанов)^[7];
в Москві на вулиці Садовій-Кудринській № 28—30, будівля 1, де він жив^[8].

Іменем архітектора у 1972 році названа вулиця у Санкт-Петербурзі.

Скульптор Микола Нікогосян створив скульптуру Льва Руднєва в повний зріст.

Примітки

↑ https://old.bigenc.ru/fine_art/text/3518164
↑ ^а ^б Руднев Лев Владимирович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
d:Track:Q649 d:Track:Q17378135
↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
d:Track:Q217595 d:Track:Q24255573 d:Track:Q1547776
↑ Ikonnikov A. V. Rudnev, Lev // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2018. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T074394
d:Track:Q217595 d:Track:Q103964557 d:Track:Q810196 d:Track:Q56691875 d:Track:Q21431157 d:Track:Q1547776
↑ Пам'ятник на могилі Льва Руднєва.(рос.)
↑ Пам'ять народу.(рос.)
↑ 2ГИС.
↑ Меморіальні дошки Москви. [Архівовано 2020-12-06 у Wayback Machine.](рос.)

Література

В. Є. Асс, П. П. Зінов'єв, В. В. Лебедєв, В. О. Мунц, Я. Й. Свірський, В. В. Хазанов; Загальна редакція Я. О. Свірського. Архитектор Руднев. Москва, 1963 (рос.);
Руднев Лев Владимирович // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
Исскуство стран и народов мира. Краткая художественная энциклопедия. Советская энциклопедия. Москва. 1971. Том 3. сторінка 723.(рос.);
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
Популярная художественная энциклопедия. Архитектура • Живопись • Скульптура • Графика • Декораивное искусство. Советская энциклопедия. Москва. 1986. Книга ІІ. сторінка 202 (рос.).