Розорення Києва (1169) — визначний епізод війни між південними та західними князівствами Русі та коаліції під проводом Володимиро-Суздальського князя Андрія Боголюбського. Істориками вважається як перший прояв відокремлення північно-східних земель Русі у окремий етнос та втрату відчуття єдності з Києвом. Причиною називають той факт, що Боголюбський не зайняв трон Київського князя, що було ціллю попередніх князів, а пограбував місто як іноземне та повернувся у Залісся. Андрія Боголюбського за це в російській історіографії називають "першим великоросом".[1][2][3]