Тимофій Іванович Ростунов
рос. Тимофей Иванович Ростунов
Народження	8 червня 1909(1909-06-08) Старо-Скаковське
Смерть	1992(1992) Київ
Поховання	Лук'янівське військове кладовище
Країна	СРСР
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	артилерія, радіотехнічні війська
Освіта	Севастопольська військова школа зенітної артилерії Артилерійська академія імені Ф. Е. Дзержинського Академія Генерального штабу МО СРСР
Роки служби	1928—1969
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	КВІРТУ ППО
Війни / битви	Громадянська війна в Іспанії Німецько-радянська війна • Оборона Одеси Радянсько-японська війна
По відставці	займався літературною діяльністю
Нагороди

Тимофій Іванович Ростунов (рос. Тимофей Иванович Ростунов; 8 червня 1909, Старо-Скаковське — 1992, Київ) — радянський військовий діяч, генерал-лейтенант, начальник КВІРТУ ППО з 1957 по 1969 рік.

Народився 8 червня 1909 року в селі Старо-Скаковському (тепер Дзержинського району Калузької області). Росіянин.

У Червону армію був призваний Москворецьким районним військкоматом Москви (Севастопольським міським військкоматом) 15 вересня 1928 року. Закінчив Севастопольську військову школу зенітної артилерії.

З червня 1937 року по квітень 1938 року брав участь в національно-революційній війні в Іспанії, був радником командира зенітно-артилерійської групи, радником ППО фронту. Член ВКП(б) з 1939 року.

Закінчив Артилерійську академію імені Ф. Е. Дзержинського.

Брав участь у німецько-радянській війні з липня 1941 року. У званні майора був заступником начальника штабу бригади ППО, начальником артилерії 15-ї окремої бригади ППО. Брав участь в обороні Одеси. Воював на Кримському і Північно-Кавказькому фронтах, був начальником ППО загальновійськової армії, начальником артилерії Краснодарського дивізійного району ППО, командувачем артилерією Донбаського корпусного району ППО. Воював на 3-му Українському і 4-му Українському фронтах.

Брав участь в радянсько-японській війні з 9 серпня 1945 року. Воював на 1-му Далекосхідному фронті, у званні полковника був командувачем артилерією Приморської армії ППО.

Після закінчення війни продовжував службу в Збройних Силах СРСР, служив на посадах командувача артилерією округу ППО і начальника штабу ППО Війська Польського.

Закінчив Академію Генерального Штабу Міністерства Оборони СРСР.

Працював начальником факультету і заступником Вищої інженерної радіотехнічної академії (ВІРТА) по ППО бойовій підготовці, а також займав посади начальника Науково-дослідного інституту зенітної артилерії в Гурзуфі і начальника НДІ-2 в Калініні.

З квітня 1957 року до 1969 року був начальником Київського вищого інженерного радіотехнічного училища ППО.

У листопаді 1969 року, в званні генерал-лейтенанта артилерії, вийшов у відставку. Займався літературною діяльністю, автор книги «Увага: повітряна тривога!», Київ, Политиздат, 1990.

Проживав в місті Києві. Помер в 1992 році. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороджений орденом Леніна, п'ятьма орденами Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями «За оборону Одеси», «За оборону Кавказу», «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією» і іншими медалями, а також іноземними нагородами.

• Міжнародна громадська організація «Асоціація КВІРТУ ППО» [Архівовано 22 вересня 2016 у Wayback Machine.](рос.).
• База даних «Подвиг народу»(рос.).