У дорослому футболі дебютував 1987 року виступами за команду «Лімоненсе» з рідного міста Лимон, в якій провів чотири сезони, взявши участь у 81 матчі чемпіонату.
В результаті у березні 1993 року Маєрс повернувся на батьківщину і став гравцем клубу «Сапрісса», вигравши з командою два поспіль чемпіонати Коста-Рики у 1994 та 1995 роках[6], а також здобувши Кубок чемпіонів КОНКАКАФ у 1993 і 1995 році.
25 червня 1996 року Рой перейшов у мексиканську «Пачуку», але провів там менше року і 14 травня 1997 року провернувся до «Сапрісси» перед заключною фазою чемпіонату 1996/97 років. У цьому турнірі він провів сім матчів і став з командою віце-чемпіоном після поразки у фіналі від «Алахуеленсе» 16 липня.
20 травня 2000 року гравець повернувся до «Нью-Йорк Метростарс»[10], де виступав до 7 березня 2001 року, після чого знову став гравцем «Сапрісси».
На початку січня 2003 року Маєрс підписав контракт з «Ередіано», а у сезоні 2003/04 виступав за команди «Картахінес» (під час турніру Апетури 2003 року) та «Санта-Барбара» (у Клаусурі 2004 року).
Завершив ігрову кар'єру у команді другого дивізіону «Фусіон Тібас», за яку виступав протягом 2005 року.
Наступного 1991 року Маєрс виграв зі збірною перший трофей, здобувши Центральноамериканський кубок, а потім взяв участь у розіграші Золотого кубка КОНКАКАФ 1993 року у США та Мексиці, на якому команда здобула бронзові нагороди, а Маєрс забив 2 голи у 5 іграх[14]. Ці голи так і залишились для Роя єдиними за збірну протягом усієї кар'єри. Надалі Маєрс зіграв у новому розіграші Центральноамериканського кубка у 1995 році, де цього разу костариканці посіли лише четверте місце[15], а також у кваліфікації до чемпіонату світу 1998 року, провівши 6 ігор, але костариканці не змогли пройти до фінальної стадії.
Того ж року поїхав з командою на розіграш Кубка Америки 1997 року у Болівії, куди Коста-Рика потрапила як запрошений учасник. На цьому турнірі Маєрс провів усі три гри групового етапу, але костариканці виступи вкрай невдало, зазнавши дві розгромні поразки від Бразилії (0:5) та Колумбії (1:4) при одній нічиїй проти Мексики (1:1), посівши таким чином останнє місце у групі[16].
Свій останній матч у збірній провів 3 вересня 2000 року, замінивши Вальтера Сентено на 79 хвилині відбіркового матчу на чемпіонату світу 2002 року з Барбадосом (3:0)[19]. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у її формі 45 матчів, забивши 2 голи[20].
2006 року Маєрс приєднався до збірної Коста-Рики з пляжного футболу, взявши участь у Чемпіонаті КОНКАКАФ[en]. Рой провів усі чотири матчі на турнірі проти Ямайки (8:6), 52 Мексики (4:4), Канади (4:6) і Сполучених Штатів (3:2) і забив 3 голи, чим допоміг команді посісти 3-тє місце[21].
Кар'єра тренера
Розпочав тренерську кар'єру у клубі «Сапрісса», де став працювати з юнацькою командою U-15. 18 вересня 2007 року Рой був призначений тренером резервної команди клубу «Сапрісса де Корасон», замінивши на цій посаді Рональда Гонсалеса[22].
12 листопада 2009 року Маєрс став головним тренером першої команди «Сапрісси»[23], з якою виграв чемпіонат Верано 2010 року[24]. 16 листопада 2010 року Рой був звільнений зі своєї посади через погані результати[25].
5 грудня 2011 року Маєрс увійшов до тренерського штабу Карлоса Вотсона у молодіжній збірній Коста-Рики[26]/ 13 серпня 2012 року він подав у відставку разом із Вотсоном, оскільки він засудив втручання у його роботу представників федерації.
З 2018 року Маєрс працював з молодіжною командою «Сапрісси», 8 лютого 2021 року Рой знову тимчасово очолив основну команду, замінивши Вальтера Сентено, і мав керувати командою до кінця чемпіонату[27]. Втім клуб виступав вкрай невдало, видавши серію з одинадцяти офіційних матчів без перемог в усіх турнірах[28], а 18 квітня, після розгромної поразки 0:5 вдома від «Алахуеленсе»[29], за взаємною згодою з правлінням було оголошено про звільнення Маєрса і повернення до роботи з молоддю[30].
↑Strack-Zimmermann, Benjamin. Costa Rica vs. Barbados (3:0). www.national-football-teams.com(англ.). Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
.svg){kind=small}
