Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на надійні вторинні джерела, які є незалежними для цієї теми. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, стаття може бути об'єднана з іншою статтею, перенаправлена на іншу статтю або вилучена. (жовтень 2023)

Родіонов Євген Олександрович
Народження	23 травня 1977(1977-05-23) Чибірлейd, Кузнецький районd, Пензенська область, РРФСР, СРСР
Смерть	23 травня 1996(1996-05-23) (19 років) Чеченська Республіка Ічкерія обезголовлення
Поховання	Московська область
Країна	Росія
Звання	рядовий
Війни / битви	Перша чеченська війна і Битва за Бамут
Нагороди
Родіонов Євген Олександрович у Вікісховищі

Родіонов Євген Олександрович (23 травня 1977(1977-05-23), Чибірлей^d, Пензенська область — 23 травня 1996(1996-05-23), Чеченська Республіка Ічкерія) — російський військовий злочинець, рядовий прикордонних військ РФ, що воював у Першій російсько-чеченській війні на боці Росії. З іншими військовими довго був у полоні, піддаючись тортурам. Посмертно нагороджений орденом мужності РФ.

Народився 23 травня 1977 року в селі Чібірлей Кузнецького району Пензенської області. Батько Олександр Костянтинович працював експертом по дереву (помер за тиждень, після звістки про загибель сина). Мати — Любов Василівна, мебляр-технолог.

На другий рік життя пройшов хрещення^{[значущість факту?]}.

Закінчив дев'ять класів школи в селищі Курилове Подільського району Московської області, працював на меблевій фабриці, навчався на водія.

Пішов служити 25 червня 1995 до прикордонної служби росії. Після навчального центру був гранатометником на 3-й прикордонній застави 3-ї мотоманевреної групи 479 прикордонного загону особливого призначення (в/ч 3807, розформована 1998 року) прикордонного управління ФСБ Росії по Калінінградській області на інгушсько-чеченському кордоні.

13 січня 1996 року направлений на бойове стажування до Кавказького особливого прикордонного округу до Назранівського прикордонного загону (в.ч. № 2094), служив на кордоні з Чеченською республікою Ічкерія. Після місяця служби, 14 лютого 1996-го, з Андрієм Трусовим, Ігорем Яківлевим і Олександром Желізновим потрапив до полону.

Вбитий 23 травня 1996, за даними з російських пропагандистських ЗМІ, перед смертю його примушували відректися від християнства^[1].

2003 року протоієрей РПЦ Олександр Шаргунов (керівник комітету з морального відновлення батьківщини, керівника храму святителя Миколая в Пижах) запропонував канонізувати Родіонова^[2]. Мати Євгена запросили до синодальнлї комісії з канонізації Російської православної церкви. 2004 року синодальна комісія відмовила в канонізації через відсутність відомостей про мученицьку в церковному сенсі смерть.

Тодішній в. о. голови відділу Московського патріархату із взаємодії зі збройними силами та правоохоронними установами протоієрей Димитрій Смирнов стверджував, що "питання про канонізацію буде вирішене позитивно^[3].

25 вересня 2010 року в Кузнецьку Пензенської області було відкрито й освячено пам'ятник Родіонову біля школи № 4, названої на його честь^[4].

Родіонов також є місцевошанованим святим у Сербії^[5].

У травні 2011 року включений як «новомученик Євген Воїн» до військової панахиди, рекомендовану православним капеланам армії США для поминання загиблих воїнів в свято Усікновення глави Іоанна Предтечі і Дмитріївську суботу^[6].

27 квітня 2016 в Москві на засіданні Ізборського клубу було підписано звернення до Кирила Гундяєва з проханням канонізації Родіонова. Диякон РПЦ Андрій Кураєв поставився до пропозиції скептично^[7].

«Священики» УПЦ МП на окупованих терористами з ЛНР територіях провели молебень із зображенням ікони Родіонова^[8].