Здобув особливу популярність завдяки своєму історичному дослідженню, знаному як «Справа Курта Вальдгайма», в якому розкрив нацистське минуле колишнього Генерального секретаря ООН.
Біографія
Народився 26 вересня 1940 року в Нью-Йорку в сім'ї Джин Л. і Гарольда Л. Герцштейнів[4]. Його батько був юристом, а мати — домогосподаркою. Навчався в школі Макберні[3], а потім у Нью-Йоркському університеті, де здобув ступеня бакалавра, магістра та доктора[5].
Був одружений з Дафне Ньюман Стассін з червня 1964 року, 1975 року пара розлучилася[6]. На момент смерті мав партнерку Фей Флаверс[3][5].
Наукова робота
Опублікував низку книг з історії нацизму та Голокосту, зокрема «Війна, яку виграв Гітлер: Геббельс та кампанія у нацистських ЗМІ» (1978); «Адольф Гітлер і німецька травма, 1913—1945» (1984); і «Рузвельт і Гітлер: прелюдія до війни» (1989). Автор книги «Нацисти», частини 39-томної серії Time-Life про Другу світову війну, опублікованій наприкінці 1970-х років[5]. Крім цього написав дві біографії Генрі Люса, власника журналу «Тайм»[3] — «Генрі Р. Люс: політичний портрет людини, що створила американське століття» (1994) і «Генрі Р. Люс, „Тайм“ й американський хрестовий похід в Азію» (2005)[5].
Після офіційного виходу на пенсію у 2008 році продовжував викладання та наукові дослідження. На момент смерті працював над книгою про антикомуністичну діяльність Альфреда Кольберга[en][5].
Став особливо популярним завдяки історичному дослідженню, знаному як «Справа Курта Вальдгайма», в якому розкрив нацистське минуле колишнього Генерального секретаря ООН. Написана на основі інтерв'ю з Вальдгаймом і низки архівних документів. Біографічна книга «Вальдгайм: зниклі роки», видана 1988 року, стала приводом для публічного обговорення співучасті Австрії у злочинах нацистського режиму[5]. За словами Герцштейна, той факт, що «Вальдгайм відігравав значну роль у військових підрозділах, які, безсумнівно, вчинили воєнні злочини, робить його принаймні моральним співучасником цих злочинів», хоча він особисто не брав участі, не віддавав наказів і не підбурював до вчинення воєнних злочинів. При цьому знайдені Герцштейном в архівах документи доводили, що Вальдгайм під час служби в окупованій Греції був «пособником актів депортації» й інших воєнних злочинів. На думку Герцштейна, «важко повірити, що цей амбітний молодий штабний офіцер, успіх якого багато в чому ґрунтувався на його здатності бути в курсі того, що відбувається, міг не помітити, що велика частина єврейської громади Салонік - майже третина населення міста — була відправлена в Аушвіц»[3]. Хоча Вальдгайм заявив про своє незнання щодо звірств, скоєних його колегами, автор засвідчив, що Вальдгайм збирав, аналізував і повідомляв подробиці про різні німецькі військові частини, які брали участь у різанині, масових депортаціях, допитах з тортурами й інших воєнних злочинах, зокрема винищення євреїв Греції та Балкан[7].
Герцштейн активно виступав на підтримку «Закону про свободу інформації» та вимагав відкриття архівів періоду Холодної війни[3]. 14 липня 1998 року на засіданні Підкомітету з державного управління, інформації та технологій Палати представників США стверджував, що «принаймні двадцять вісім років особи, які працюють принаймні у двох агентствах, захищали Вальдгайма і поширювали неправдиву інформацію про нього» завдяки тому, що документи цього періоду були засекречені[8].
Герцштейну хибно приписувалася неіснуюча цитата Гітлера про початок «Третьої світової війни», нібито опублікована у книзі «Нацисти», у якій Гітлер називав чорношкірих американців «істинними євреями» і стверджував, що його смерть спровокує новий світовий конфлікт. Такої цитати в книзі Герцштейна немає, хоча вона була опублікована в Інтернеті понад 10 тисяч разів[9].
Бібліографія
The Holy Roman Empire в Північній Агесі; universal state or German catastrophe? (1966)
Adolf Hitler and the Third Reich, 1933—1945 (New perspectives in history) (1971)
Adolf Hitler and the German Trauma, 1913—1945: An Interpretation of the Nazi Phenomenon (1974)
Western civilization (1975)
War that Hitler won (1978)
The Nazis (1979)
When Nazi dreams come true: The Third Reich's international struggle over the future of Europe after a German victory: a look at the Nazi mentality, 1939-45 (1982)
Waldheim: The Missing Years (1988)
Roosevelt and Hitler: Prelude to War (1989)
Henry R. Luce: A Political Portrait of the Man Who Created the American Century (1994)
Henry R. Luce, Time, and the American Crusade in Asia (2005)
Книги Герцштейна перекладалися іншими мовами. Зокрема, 1988 року іспанською вийшла книга «Темне минуле Курта Вальдгайма»[10], 1996 року російською — книга «Війна, яку виграв Гітлер»[11], а 1999 року польською — «Націонал -соціалісти»[12].
