Живе у Вінниці[2]. Працював консультантом книгарні «Є»[3], фотографом на літературних вечорах. Знімки й ранні літературні твори Сергія Рибницького публікують під псевдонімом Чарівні Блохи Святого Антонія.
Писати почав, навчаючись в університеті. Рання творчість Сергія Рибницького — це переважно поезія. З-поміж основних тем віршів — урбаністичні мотиви («ponem et circenses»), екзистенційна («море яке завжди з тобою», «онтологія світла в кінці тунелю») та інтимна лірика («заручникам сердець»)[5].
Хоч це й парадоксально, прозовим словом наш другокурсник володіє... на порядок вправніше. Принаймні є, відсувається у нього тут те, що у прозі цінується понад усе й дається, власне, від Бога: словесна пластика. Це — коли слово здатне малювати, ліпити, відтворювати й витворювати реальність: як зовнішню, довколишню, так і внутрішню — психологічну! Звісно, на сценарій це поки що скидається не дуже — опановувати науку жанрів, стилів та стилістик нашому неофітові ще належить. Але її варто, на моє глибоке переконання, опановувати.
Сергій може постати як у ролі чудового й майже елементарного за творчими засобами оповідача детективного сюжету, і в іпостасі заобрійного, тяжко читаного, мало зрозумілого й водночас сучасного провідника в складній, в емоційно заплутаній та перевантаженій філософією апокаліптичності альтернативній історії.
— Віталій Квітка
Оповідання письменника були надруковані у збірках короткої детективної прози «Маніяк на замовлення» (2016), «Без терміну давності» (2016) і «Різдвяний детектив» (2017)[8], колективних збірках малої горор-прози «Дотик зачаєного жаху» (2017)[9] і «Вбивство на вулиці…» (2019), збірці соціальної фантастики «Антисоціальна мережа» (2020), антології українського горору «Страшні казки для своїх» (2024).
Окремі твори Сергія Рибницького також виходили в редакціях журналу «Дзвін» та онлайн-часопису «Стос».
«Я — кисень»
2018 року вийшла друком збірка оповідань Сергія Рибницького «Я — кисень», яка була відзначена премією видавництва «Смолоскип»[10]. Передмову до книги написала Вікторія Гранецька[4], зокрема зазначивши: «Ця книга для вимогливого читача, поціновувача химерної якісної прози, котра лише на перший погляд химерна, тому що багатошарова, глибока й місцями геть незбагненна»[11].
Книжка «Я – кисень» від лавретата конкурсу видавництва «Смолоскип» Сергія Рибницького, безумовно, належить до відкриттів сучасної української літературі в малій прозі.
— Віталій Квітка
«Жовтий закон»
2019 року була опублікована друга книга письменника — роман-апокаліпсис «Жовтий закон» (видавництво «Дім химер»). Події у творі розгортаються в недалекому майбутньому в Києві після теракту. Про сюжет роману автор зазначав[4]:
...такі книги часто пишуть не від задоволення життям, а навпаки: ти хочеш щось надбати, «вхопити бога за бороду», і тому моя книга є не символом недоспаних ночей, а розвитком певних ідей, отримання відповідей щодо оточуючого світу.
— Сергій Рибницький
Про переплетення різних локусів і атмосферу оповідань збірки Ганна Улюра зазначила[12]:
У нього Вінниця перетворюється на абетку – і стає похідною від Відня, а на Марсі тим часом слухають на честь Південного Бугу, либонь, "Блакитний Дунай". Його герої спостерігають за Марсом в телескоп і за котримсь спальником Вінниці у вікно – та планують одночасно а) втечу, б) колонізацію. Чи снять марсіани вінничан?
— Ганна Улюра
Блог
З 2017 року Сергій Рибницький веде блог на платформі Blogger під псевдонімом Сергій Рибницький Загублені Фоліанти Чарівних Бліх Святого Антонія. У коротких записах письменник ділиться філософськими роздумами, творчими напрацюваннями та розповідає про власне життя.
З-поміж рубрик блогу — «Із вигаданих вінницьких хронік», «Короткі піщанські хроніки», «К У Т А Х А Ш А», «На Великдень до тебе ніхто не приїде», «23 рік», «Плейлист виконувача бажань»[13].
Літературно-критична діяльність
Сергій Рибницький — автор низки рецензій на книги:
↑Стрельбицький, Михайло (2004, № 1 (623)). Словесна пластика Сергія Рибницького(PDF). Імпульс: Щомісячник Вінницького національного технічного університету. с. 8.
