Рассел Кіз Оберлін (англ.Russell Keys Oberlin; 11 жовтня1928(1928жовтня11), Акрон, Огайо, США — 25 листопада2016)[5][6] — американський співак і член-засновник ансамблю «New York Pro Musica Antiqua», один з перших контртенорів США, який отримав визнання на думку «Нью-Йоркер»[7]. Безпосередній учасник відродження стародавньої музики у 1950-х — 1960-х роках. Оберлін співав по обидва боки Атлантики і привніс «повний, теплий, насичений вібрато тон»[8] у свої сольні концерти, записи та виступи, з репертуаром починаючи від літургійної драми XIII століття «П'єса Даниїла» до опери XX століття «Сон літньої ночі».
Біографія
Народився у 1928 році в Акроні, штат Огайо. Він професійно співав у дитинстві та навчався в Джульярдській школі у Нью-Йорку з 1948 до 1951 рік, почавши кар'єру тенора ще до закінчення навчання. У 1952 році він був одним із засновників нью-йоркської «Pro Musica Antiqua», з якою виступав як соліст з репертуаром музики Середньовіччя та доби Відродження[9], спочатку як високий тенор, але незабаром виконував альтові партії, оскільки проявився його незвичайний вокальний діапазон[10]. Він регулярно виступав з ансамблем до 1959 року, а пізніше — як запрошений соліст. Оберлін знявся в ролях князя Валтасара й ангела-вісника у знаній постановці «Pro Musica» середньовічної літургійної музичної драми «П'єса Даниїла», вперше представленій у Клойстерс у січні 1958 року, виступ який записали, а також у 1965 році версія суспільного телебачення, яка стала щорічною різдвяною телепередачею[11]. «У супроводі багатовікових інструментів, зібраних Ноа Грінбергом, — згадував Джордж Бірнбаум, — я підозрюю, що багато людей, зокрема і я, датують своє особисте входження в цей дивний світ готичного звуку з моменту, коли почули характерний, пронизливий голос Рассела Оберліна у такому діапазоні, який Бйорлінг чи Паваротті ніколи і не спробували б[12]».
«П'єса Даніеля» — «поштовхнула рух стародавньої музики у США та зробила зіркою контртенора Рассела Оберліна», — згадує «Нью-йоркер»[13]. Оберлін став, як писав Пітер Девіс, «протягом багатьох років самотнім практиком будь-якої ноти» «типу голосу, який ніколи раніше не процвітав в Америці»[14]. Оберлін описав себе як контртенора, чий «природно високий теноровий голос» дозволяв співати контртеноровий репертуар без використання фальцету[15]. «У той час, коли термін „контратенор“ передбачав „церковне“ англійське звучання, — писав Айра Сіфф в „Opera News“, — багатий, красивий (і не вільний від вібрато) голос Рассела Оберліна створив бажану альтернативу для любителів стародавньої та барокової музики… Оберлін змінив суспільні уявлення та розширив можливості для сучасних контртенорів»[10].
Оберлін брав участь у записі Леонардом Бернстайном«Месії»Генделя у 1955 році. Він співав партію Оберона (створену Альфредом Деллером на Альдебурзькому фестивалі) на прем'єрі опери Бріттена «Сон літньої ночі» у Ковент-Гардені під диригентством Георга Шолті у 1961 році[16], а також на північноамериканській прем'єрі опери у Ванкувері, Канада, і прем'єрі в США в Опері Сан-Франциско того ж року[8]. Бернстайн написав для нього партію у Чичестерських псалмах (1965)[17]. Він багато записував (включно з альбомами пісень Доуленда та Перселла й аріями Генделя)[18], давав сольні концерти та виступав як соліст з провідними оркестрами США та за кордоном.
У 36 років завершив творчу діяльність і він приєднався до факультету Гантерського коледжу у Нью-Йорку як професор музики, де працював з 1966 до 1994 рік. Як вчений-дослідник Програми Фулбрайта читав лекції у США й Англії. Після перевидання на компакт-диск дев'яти записів «Experiences Anonymes» із серії стародавньої музики Lyrichord — семи томів «Музики середньовіччя», що містить музику Англії, Франції й Іспанії, а також його сольні концерти Берда та Доуленда з «In Nomine Players» і лютніст Джозеф Ядоне, відповідно[19] — Оберлін виступав на радіопрограмах, зокрема «Performance Today» і «Millennium of Music», у яких давав інтерв'ю про своє життя та роботу в музиці[9]. «Penguin Guide to Compact Discs» зазначив, що «голос Оберліна схожий на чудове вино: якщо його спробувати, ніщо інше не здається таким самим»[20].
Оберлін з'явився у фільмі 1962 року під час виконання Кантати № 54 Баха, а Гленн Гулд виконує партію клавесина[21]. Його також можна побачити у телесеріалі-антології «Камера три» 1962 року від Showcase Classic Arts, у якому співає арію з опери Генделя «Роделінда» та арію з «Сну в літню ніч» Бріттена. Ці та інші виступи записані у форматі DVD «Russell Oberlin: America's Legendary Countertenor», який містить дві телепередачі та інтерв'ю 2004 року[22]. Оберлін помер у Нью-Йорку 25 листопада 2016 року у віці 88 років[5].
↑Russell Oberlin (Список розсилки). {{cite mailing list}}: Пропущений або порожній |url= (довідка) Although the message says «Russell Oberlin passed away on Saturday evening», it was posted just after midnight Saturday morning, so is only consistent with a date of Friday evening. This error is presumably the source of conflicting reports which claim a date of the 26th.
