Рак-мізантроп червоний

Рак-мізантроп червоний
Рак-мізантроп червоний з околиць Ялти, використовує черепашку рапани як схованку
Рак-мізантроп червоний з околиць Ялти, використовує черепашку рапани як схованку
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Ракоподібні (Crustacea)
Клас: Вищі ракоподібні (Malacostraca)
Ряд: Десятиногі (Decapoda)
Підряд: Плеоцимати (Pleocyemata)
Інфраряд: Крабоїди (Anomura)
Надродина: Раки-самітники (Paguroidea)
Родина: Діогенові (Diogenidae)
Рід: Рак-мізантроп (Clibanarius)
Вид: Рак-мізантроп червоний
Біноміальна назва
Clibanarius erythropus
(Latreille, 1818)[1]
Синоніми[1]
  • Clibanarius misanthropus (Risso, 1827)
  • Pagurus erythropus Latreille, 1818
  • Pagurus hirsutus Costa, 1829–1838
  • Pagurus misanthropus Risso, 1827
  • Pagurus nigritarsis Lucas, 1846
Посилання
Вікісховище: Clibanarius erythropus
Віківиди: Clibanarius erythropus
EOL: 2949949
NCBI: 1127462

Рак-мізантроп червоний[2] (Clibanarius erythropus) — вид раків-самітників, що живуть у ефімерних водоймах і на субліторалі.[3] Поширений у Середземному, Чорному морі та у східній Атлантиці від Азорських островів до Бретані,[4] і на північ до Ла-Маншу.[3] Довжина карапаксу окремих особин може сягати 15 мм.[3]

Екологія

Рак-мезантроп з бухти Ласпі - використовує черепашку гібули

Для схованки використовує черепашки гастропод різних видів, серед яких найчастіше Littorina striata, Mitra, Nassarius incrassatus і Stramonita haemastoma, які разом складають близько 85% всіх вивчених особин раків біля Азор;[5] у Середземному морі використовуються переважно черепашки Cerithium, Alvania montagui і Pisania maculosa.[6]

Як і інші раки-самітники, C. erythropus живиться органічними залишками, гнилими і свіжими макроводоростями та пов'язаною із ними фауною і флорою епіфітних водоростей, дрібними безхребетними і макроскопічними частини мертвих і живих тканин тварин.[4] Відомо, що С. erythropus віддають перевагу субстратам, де вони можуть вільно використовувати більшу площу, а серед черепашок молюсків віддають перевагу кулястим, ніж видовженим.[4]

Посилання

  1. ↑ а б Türkay M. (2009). Clibanarius erythropus (Latreille, 1818). World Register of Marine Species. Процитовано вересень 2013.
  2. ↑ Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.
  3. ↑ а б в E. Wilson (2005). A hermit crab — Clibanarius erythropus. Marine Life Information Network. Архів оригіналу за 28 жовтня 2007. Процитовано 12 вересня 2013.
  4. ↑ а б в Chiara Benvenuto, Gianfranco Sartoni and Francesca Gherardi (2003). Foraging behaviour of the hermit crab Clibanarius erythropus in a Mediterranean shore. Journal of the Marine Biological Association of the United Kingdom. 83 (3): 457—461. doi:10.1017/S0025315403007331h.
  5. ↑ Andrea Z. Botelho & Ana C. Costa (2000). Shell occupancy of the intertidal hermit crab Clibanarius erythropus (Decapoda, Diogenidae) on São Miguel (Azores). Hydrobiologia. 440 (1/3): 111—117. doi:10.1023/A:1004190220509.
  6. ↑ Chiara Benvenuto & Francesca Gherardi (2001). Population structure and shell use in the hermit crab, Clibanarius erythropus: a comparison between Mediterranean and Atlantic shores. Journal of the Marine Biological Association of the United Kingdom. 81 (1): 77—84. doi:10.1017/S0025315401003423.

Джерела


Це незавершена стаття з карцинології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.