Пі́вень — самець курки; в загальному сенсі, самці всіх птахів родинифазанових. Зовні від курки зазвичай відрізняється великим гребінцем та сережками, також пишним і часто різнобарвним хвостовим оперенням.
Назва, походить напевно, від слова «пі́ти», «співати»[1] (пор. біл.певень, рос.петух, діал.петун, серб.пиjевац/pijevac, церк.-слов.пѣтель), а крик птаха сприймається різними народами інакше: укр.ку-ку-ріку, латис.ki-ke-ri-gū, рос.ку-ка-реку, болг.кукуригу.
Також — флюгер чи прикраса у вигляді такого птаха. Рідко — самець деяких інших птахів ряду куроподібних. У переносному значенні півень — задерикувата й запальна людина.
Півень в культурі
Півень — символ забіякуватості та крові. У деяких народів досі існують півнячі бої.
У східнослов'янській та християнськійміфології одна з найважливіших функцій півня як провісника — часова. Його спів визначає межі нічного часу доби, коли діють темні бісівські сили. Своїм співом опівночі півень розганяє нечисть до наступної ночі. Спів третіх півнів — знак рівної відстані від півночі до вранішньої зорі — свідчить про закінчення дії нечистих сил.
Слов'яни при будівництві будинку приносили в жертву чорного півня.
У китайській традиції півень із золотим пір'ям, що співає тричі на день (на сході сонця, опівдні і на заході), має епітет «небесний» і є носієм чоловічого начала, знаком чоловічої сили «Ян».
Півень — символ Франції, і причиною тому зазвичай називають омонімію латинських слів gallus («півень») і Gallus («галл»). Випадковий збіг двох незв'язаних між собою за походженням слів привів до асоціювання себе з півнями нащадків населення давньої Галлії.
В Англії до кінця XVIII століття практикувалася кривава забава, яка називалася «кидання в півня» (англ.cock throwing). Вона полягала в тому, що публіка кидала палиці в посадженого в горщик півня доти, поки птиця не помирала. Зазвичай це дійство відбувалося в Жирний вівторок (час карнавалу). У деяких випадках птицю прив'язували до колоди. Або тим, хто кидає в неї палиці, зав'язували очі. У Суссексі півня прив'язували до кілочка волосінню завдовжки в п'ять-шість футів, щоб він не міг клюнути тих, хто над ним знущається.
До поширення годинників у селах час визначали за співом півнів: перші півні — близько 10 вечора, другі півні — близько опівночі, треті півні — близько 2 години ночі[2].
Прислів'я, мовні звороти
«Золотий півень та курка» — розпис на вертикальному сувої авторства невідомого корейського художника.
.JPG)
